Геодезія сфероїдна

розділ вищої геодезії, який вивчає геометрію еліпсоїда земного та розглядає математичні методи розв'язування геодезичних задач на його поверхні, передусім методи визначення взаємного положення точок на цій поверхні в системі координат геодезичних В і L. Це основна частина Г. с, яку можна назвати геодезією на сфероїді. В Г. с. результати геодезичних вимірювань на фізичній поверхні Землі, що є вихідними даними для розв'язування геодезичних задач, стосуються поверхні еліпсоїда, тобто вільні від впливу відхилень виска (див. Редукційна задача геодезії). Поряд із системою геодезичних координату Г. с. вивчають систему плоских координат (див. Застосування проекції Ґаусса-Крюгера в геодезичних і топографічних роботах), для встановлення якої застосовують певну геодезичну проекцію поверхні еліпсоїда на площину. Перехід до системи плоских координат суттєво полегшує використання останніх під час створення топографічних карт і розв'язування багатьох інженерно-геодезичних задач на невеликих ділянках земної поверхні. Г. с. розглядає також способи зображення еліпсоїда на кулі, оскільки еліпсоїд за формою близький до неї і фрагменти розв'язування задач на еліпсоїді утотожнюються з розв'язуванням їх на кулі. Нарешті, у Г. с. вивчають методи визначення взаємного положення точок, що розташовані над поверхнею еліпсоїда - безпосередньо на земній поверхні (на малих висотах) чи в навколоземному просторі (на великих висотах) -у системі просторових геодезичних координат Ву Ly Н або в системі просторових декартових координати, У, Z (див. Еліпсоїд земний). Г. с. інколи наз. математичною чи геометричною геодезією.

Геодезичний енциклопедичний словник /За редакцією Володимира Літинського. - Львів: Євросвіт, 2001. - 668 с.