Селекція

(від лат. selectio — вибір, відбір) — розробка способів впливів на рослини й тварин, що грунтуються на законах генетики, з метою зміни їх складових якостей у потрібному для господарства напрямі з частковою заміною природного відбору штучним. С— один з напрямів інтенсифікації сільського господарства. Основними методами С. є відбір, гібридизація, поліплоїдія, мутагенез, біотехнологія. Створені високоврожайні технологічні сорти рослин з високою якістю продукції: безалколоїдний люпин, озима тверда пшениця, однонасінний цукровий буряк, горох, що не осипається, та ін., поліпшені старі та створені нові високопродуктивні породи тварин і штами для мікробіологічної промисловості.
Головні напрями селекції: 1) у рослинництві: на високу врожайність культур, стійкість до несприятливих природних факторів (посухо-, морозостійкість та ін.), а також проти хвороб, пристосованість до штучного зрошення та механізованого збирання, отримання високого вмісту бажаних речовин (крохмалю в картоплі, цукру в буряку та ін.); 2) у тваринництві — на плодючість, якість продукції, пристосованість до місцевих умов та ін. Великі економічно розвинені країни — експортери сільськогосподарської продукції, приділяють підвищену увагу селекційній діяльності в експортних галузях (Німеччина, Франція, Бельгія, Нідерланди, Японія, США).
У країнах, що розвиваються, результати С. викликають зацікавленість в іноземних фірм, які експортують сільськогосподарську продукцію (чай, кава, тропічні фрукти). Створені селекційні матеріали стають об'єктами міжнародних економічних зв'язків: високоврожайна пшениця експортується Мексикою, овочі — Угорщиною, картопля — Польщею, племінні тварини — Нідерландами, Данією, Францією, Німеччиною.

Словник-довідник з економічної географії. 9-10 класи / Т.В.Буличева, К.О.Буткалюк, Т.А.Гринюк та ін. За наук. ред. В.Г.Щабельської. - Х.: Вид. група "Основа", 2004. - 112 с.