наукова дисципліна, яка вивчає закономірності розміщення продуктивних сил, розвитку міст і районів. Вона досліджує просторовий аспект розвитку господарства, його галузей, конкретно вивчає фактори розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку , територіально-виробнич і комплекси , міста, регіоналізацію економічної, соціальної і демографічної політики, формування регіональних ринків, організацію простору урбанізованих територій. Найважливіші теорії і концепції М. і р. е.: вчення про вплив фактора простору на економіку сільського господарства (нім. вчений І. Тюнен, 1850); концепція факторів розміщення підприємств (нім. вчений А. Вебер, 1909); концепція дифузі ї нововведень; центральних місць теорія; полюсів росту і центрів росту теорія та ін.
(Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник - довідник учня з економічної і соціальної географії світу. Київ, Лібра, 1996. 328с.)