Кольорова металургія

одна з галузей металургійної промисловості, комплекс підприємств якої здійснює розвідку родовищ, видобування та збагачення руд, металургійну переробку кольорових, рідкісних і дорогоцінних металів, виробництво сплавів на їхній основі, а також видобування природних алмазів. До К. м. належать також заготівля і переробка вторинних кольорових металів. Супутньою продукцією К. м. є хімічні сполуки, мінеральні добрива, будівельні матеріли тощо. Продукцію К. м. широко використовують в електронній промисловості, приладобудуванні, у виробництві ядерної та космічної техніки, літакобудуванні та ін. За фізичними властивостями та призначенням кольорові метали умовно поділяють на: 1) основні, до яких належать важкі (мідь, свинець, цинк, олово, нікель), легкі (алюміній, магній, титан, натрій), рідкісноземельні (вісмут, кадмій, сурма, арсен, кобальт, ртуть); 2) легуючі (вольфрам, молібден, тантал, ніобій, ванадій); 3) благородні (золото, срібло, платина); 4) рідкісні та розсіяні (цирконій, індій, селен, германій та ін.).
Особливістю руд кольорових металів є низький відсоток вмісту металу в руді та їх багатокомпонентний склад. Тому у виробництві кольорових металів їх необхідно збагачувати та проводити металопереділ. Збагачувальні підприємства потрібно розміщати поблизу родовищ, а верхні поверхи технологічного процесу — в районах дешевої електроенергії та споживання (рафінування). Найбільш енергоємними галузями є електроліз алюмінію (16 - 18 тис. кВт • год електроенергії на 1 т алюмінію), магнію, виробництво титану та ін.
У розвитку К. м. можна виділити три етапи. Перший етап пов'язаний з переважанням виробництва важких металів — міді, свинцю, цинку, олова. Підприємства цієї галузі розташовувалися поблизу місць видобування сировини. Цей етап тривав до Другої світової війни. Другий етап (50-ті рр.~ початок 70-х рр. XX ст.) характеризується бурхливим розвитком алюмінієвої промисловості, орієнтацією на джерела дешевої енергії. Одночасно розширюється виробництво "металів XX століття" — кобальту, титану, літію, берилію тощо. Третій етап, що розпочався в 70-ті рр. XX ст., триває і досі. Його пов'язують з широким використанням вторинної сировини у виробництві кольорових металів та з посиленням орієнтації підприємств на споживача.
Нині К. м. продукує 70 металів із загальним обсягом 42 млн т щорічно. Найпопулярніші з них — алюміній, мідь, цинк, свинець, нікель, які за обсягом становлять понад 96 % кольорових металів, що виробляються у світі. Повним набором підгалузей К. м. виділяються такі країни, як США, Канада, Японія, Росія, Німеччина, Франція, Бельгія, Австралія. Нині країни, як правило, спеціалізуються на виробництві кількох або двох кольорових металів (Нідерланди, Норвегія, Угорщина, Болгарія, Польша, Південна Африка).

Словник-довідник з економічної географії. 9-10 класи / Т.В.Буличева, К.О.Буткалюк, Т.А.Гринюк та ін. За наук. ред. В.Г.Щабельської. - Х.: Вид. група "Основа", 2004. - 112 с.