обґрунтовує єдність географічних наук, виходячи з властивого лише географії просторового аспекту у вивченні явищ і об'єктів на поверхні Землі. X. к. одержала значне поширення в перші десятиліття XX Ст. головним чином завдяки працям німецького географа А. Гетнера. По Гетеру , конкретні райони, ландшафти і т. д. як об'єктивні цілісні одиниці в природі не існують; вони виділяються дослідниками суб'єктивно для виконання тих чи інших наукових або прикладних
завдань. Положення і висновки X. к. сприяли теоретичній розробці просторово-часових уявлень в сучасній географії.
(Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник - довідник учня з економічної і соціальної географії світу. Київ, Лібра, 1996. 328с.)