напрям у ландшафтній архітектурі, що розглядає цілеспрямоване проектування фрагментів архітектурно-ландшафтного середовища, зокрема шляхи зміни природних об'єктів за певними правилами (надання предметних форм) з метою пристосування їх до потреб людини.