здатність суб'єкта політики до самоуправління на основі власного законодавства, право і можливість створювати будь-які національно-територіальні утворення і самостійно регулювати своє внутрішнє життя, управляти його процесами, вирішувати проблеми, що виникають. Це практична самостійність в здійсненні влади, що надається окремій національності,
яка компактно проживає на території держави; самоуправління певної частини держави в рамках, встановлених загальнодержавними законами або конституцією. А. — це право на самоуправління, яким користуються окремі підприємства, установи, організації.
(Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник - довідник учня з економічної і соціальної географії світу. Київ, Лібра, 1996. 328с.)