Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Геополітичне положення Іспанії

1. Геополітичне положення Іспанії.

Королівство Іспанія розташована на південному заході Європи і займає приблизно 85% території Піренейського півосторова. Окрім основної материкової частини країни, Іспанія володіє Балеарськими та Пітіузькими островами і островом Альборан у Середземному морі, Канарськими островами біля африканського узбережжя у Атлантичному океані, а також має окремі анклави на території Марокко - міста Сеута і Мелілья, півострови Велес-де-Гомера та Алусемас, і Франції - муніципалітет Льївія. Загальна площа держави 503 тис. км. кв. За величиною території Іспанія є четвертою країною в Європі після Росії, України та Франції, та другою - в Європейському Союзі. Омивається на півночі, заході та південному заході Атлантичним океаном, на півдні та сході - Середземним морем. Від Африки територія Іспанії відокремлена Гібралтарською протокою. Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. Довжина берегової лінії 4964 км. На суходолі Іспанія межує з Португалією на заході (1214 км), з Францією — по хребтах Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром (1,2 км), з Марокко (м. Сеута — 6,3 км, м. Мелілья — 9,6 км). Відстань з півночі на південь Іспанії не перевищує 870 км, зі сходу на захід - 1000 км.
На 1 січня 2010 року населення Іспанії оцінювалось у 46,95 млн. осіб - за цим показником країна посідає 6-е місце в Європі та 5-е - у ЄС.
Виразними рисами, які визначають унікальність геополітичного положення Іспанії в Європі, є максимальна віддаленість (за винятком Португалії) у південно-західному напрямку від умовного центра континенту, ускладненість сухопутного сполучення країни з рештою Європи (завдяки Піренейським горам), географічна близькість до Африки, а також велика протяжність морських кордонів. Перелічені особливості позначились на:
- етнографо-генетичній, а пізніше і соціо-економічній ізоляції Іспанії відносно інших народів Європи; високому етнічному, етнографічному, мовному та культурному впливі народів Північної Африки на населення країни, зокрема арабів-маврів із 7 по 13 ст. н.е.;
- ранньому позиціонуванні країни як потужної морської держави та прагнення до пошуку заокеанських контактів більше, ніж з власне європейськими країнами, що призвело до утворення могутньої іспанської колоніальної імперії у Північній та Південній Америці, Африці та Азії (розпалась протягом 19 століття).
Таким чином, Іспанія є однією із найбільших за розмірами території та кількістю населення країною Європи, яка у минулому була однією із провідних геополітичних сил континенту і світу, але в подальшому розвиток історичних подій призвів до економічного відставання країни від інших потужних країн Європи.
Сучасні вектори зовнішньої політики Іспанії обумовлені, по-перше, бажанням інтегруватись до об’єднаної Європи і поступово увійти до числа провідних країн ЄС за рівнем соціально-економічного розвитку та геополітичної ваги; по-друге, тісними зв’язками цієї приокеанічної країни з США, співпраця з якими налагодилась ще за режиму Франко (Іспанія є членом НАТО); по-третє, прагненням зберегти геополітичний (передусім економічний та соціокультурний) вплив на колишні колонії - іспаномовні країни Латинської Америки в рамках союзу Іспанідад, для яких, в умовах геополітичної гегемонії США у західній півкулі Землі, Іспанія претендує на роль головного лоббіста їх інтересів у ЄС.

2. Особливості зовнішньо-економічної спеціалізації.

Економіка Іспанії за обсягами ВВП є 12-ою за розмірами у світі і 5-ою в ЄС. У 2009 році ВВП Іспанії за паритетом купівельної спроможності становив 1466 млрд. дол. США. Із доходом на душу населення 33700 дол. США Іспанія посіла 38 місце у світі. Найбільшими іспанськими компаніями є Seat (виробництво автомобілів), Zara (модний одяг), Llardo (виробництво з фарфору). Чотири іспанські компанії потрапили в Топ-100 найвідоміших світових брендів 2007 року: банк Santander, Zara, банк BBVA і телекомунікаційна компанія Telefоnica Mоviles.
Торгівля Іспанії з іншими державами швидко зростала протягом др. пол. ХХ століття. Проте й досі баланс зовнішньої торгівлі товарами Іспанії зводиться з дефіцитом. У значній мірі він покривається доходами від іноземного туризму.
Найбільша стаття експорту за вартістю — автомобілі. Крім того, значне місце займають інші транспортні засоби (трактори, мопеди), машини й електропобутові прилади, сталь і сталеві вироби, текстиль і текстильні вироби, взуття, цитрусові, оливки і оливкова олія, вина, риба. Частка продовольчих товарів складає 20% іспанського експорту. Трохи менше трьох четвертих експорту (73% у 2009 році) припадає на країни ЄС. Найбільше експортує Іспанія до Франції (19,3%), Німеччини (11,8%), Португалії (9,6%), Великобританії (9,1%), Італії (9,1%). На США припадає 4% експортних операцій, на країни групи МЕРКОСУР (Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай) - 7%. Зростають обсяги торгівельних операцій із Японією.
В структурі імпорту на першому місці стоять енергоносії, головним чином нафта і нафтопродукти. Імпортують також кукурудзу і соєві боби, машинне обладнання і хімікати, чорні метали. На країни ЄС припадає 67% імпорту. Найбільші обсяги товарів до Іспанії надходять з Франції (18%), Німеччини (16,5%), Португалії (15,7%), Італії (8,8%), країн Бенілюксу (4,8%), США (6,2%), країн МЕРКОСУР (4,8%) та Японії (2,9%).
Загальний обсяг іноземних інвестицій в економіку Іспанії в 1991 сягнув 27,6 млрд. дол. (особливо велика їх частка у промисловості). Основним інвесторами в економіку Іспанії є країни ЄС та США.
В той же час У Іспанії налічується 857 центральних офісів корпорацій із зарубіжними філіями (останніх більше 7,5 тис). Основними іспанськими інвесторами є "Endesa", "Repsol-YPF","BSCH", "BBVA", "Telefonica". Найдинамічніше росли іспанські зовнішні капіталовкладення в фінансовій сфері – 41% від усіх іспанських інвестицій за кордоном. Також вагомі інвестиції вкладаються іспанськими підприємцями у енергетичну, промислову (по 20%) і телекомунікаційну (15%) сферу. Розподіл інвестицій з Іспанії за регіонами світу наступний: Латинська Америка - 55,6 %, країни Європейського Союзу - 35,9 %, США - 4,65%, Африка - 2,60%, Азія - 0,55%, Східна Європа - 0,40%, решта країн світу - 0,30%.

3. Основні проблемні  ситуації у зв’язку з геополітичним положенням країни.

Сучасні геополітичні відносини Іспанії у означеному в першому пункті трикутнику інтересів наразі є стабільними. Щоправда, ослаблена Іспанія перебуває у колі геополітичних інтересів Франції, але співробітництво між країнами носить мирний характер в рамках ЄС і НАТО (останній і практично єдиний раз Франція зазіхала на іспанські землі під час наполеонівських війн). Інший сусід Іспанії - Португалія - незначна за геополітичною міццю країна, яка до того ж поєднана з Іспанією соціо-культурними зв’язками та історичним минулим; Андорра - карликова країна. Відносини із США протягом др.пол. 20-ого століття також розвиваються рівно, і США розглядає Іспанію як одного із головних своїх союзників в Європі. Від латиноамериканських країн стосовно Іспанії апіорі не може бути геополітичної загрози, водночас вони реально зацікавлені у налагодженні різнобічних зв’язків з ЄС.
Аналіз зовнішньоекономічної спеціалізації Іспанії показав, що зовнішньоекономічні пріорітети країни (її експортна орієнтація) співпадають з геополітичними - це країни ЄС, США та Латинської Америки. Тому підтримка дружніх політичних взаємин з цими країнами (а двоє з них по суті - провідні геополітичні центри світу) - водночас і ключ до збереження ринків збуту товарів та послуг (зокрема туристичних, якими користуються переважно мешканці Європи).   
Щоправда, у Іспанії є ряд геополітичних ризиків та загроз. Одна із них - сусідство з Північною Африкою, а саме з Марокко. Марокканський уряд вважає, що північноафриканські анклави Іспанії та ряд дрібних островів у Середземному морі повинні бути повернені Марокко. Крім того, подвійну роль відіграють іммігранти до Іспанії із цієї країни, яких нараховується біля 700 тис.осіб. Це джерело дешевої робочої сили, однак іммігранти несуть із собою арабську культуру і з часом будуть здатні впливати на формування зовнішньої політики Іспанії.
Іспанія залежить від імпорту енергоносіїв та високотехнологічного обладнання, тому зацікавлена у збереженні гарних геополітичних відносин із розвинутими країнами світу, а також із європейськими та африканськими експортерами нафти, газу і в меншій мірі вугілля. Водночас у іспанському експорті занадто велику частину складає продукція харчової промисловості, а машинобудівні підприємства, зокрема автомобільні заводи, знаходяться під впливом іноземного капіталу.
Ряд загроз геополітичного характеру існує всередині самої Іспанії, яка не є етнічно-однорідною країною. Широковідомою є боротьба терористичної організації ЕТА за створення незалежної країни басків. Подібні ризики сепаратизму потенційно існують в Каталонії, Галісії, Балеарських та Канарських островах. Питання збереження територіальної цілісності Іспанії залежить від збалансованості її внутрішньої політики (надання широкої етнокультурної автономії автономним провінціям та продовження дій із формування єдиної політичної нації Іспанії). Загроза внутрішнього сепаратизму обумовлює і позицію Іспанії на міжнародній арені щодо невизнання незалежності Косова, Абхазії, Південної Осетії тощо.

Географічна наука