Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Генералізація на топонімічних картах. Джерела для складання топонімічних карт

Картографічна генералізація має за мету виділення і відображення на карті найбільш головного, суттєвого і характерного для зображуваної дійсності. Генералізованість зображення – це невід’ємне, внутрішньо властива особливість будь-якої карти, в тому числі і карти топонімічної. Загальні принципи картографічної генералізації розроблені в працях радянських вчених Баранського, Комкова, Саліщева.

Складання будь-якої топонімічної карти починається  з розробки легенди. На цьому етапі генералізація проявляється у відборі предметів і явищ, які підлягають нанесенні на карту, виборі показників, які характеризують зображувані явища, узагальненні їх кількісних і якісних характеристик. Легенда базується на прийнятій класифікації картографованого явища.

Найкраще процес узагальнення характеристик може бути продемонстрований на прикладі картографування суфіксальних утворень. Так в рівній степені правомірно і відображення на карті назв з суфіксом –ка, і складання диференційованих карт з підрозділом на –ка,-івка,-інка, - анка. Очевидно, різним ступенем узагальнення будуть відрізнятися також суфікси –вці,-нці, які об’єднані одним автором та –ивці,-інці – іншим.

В числі факторів, що впливають на напрямок і степінь генералізації відносяться призначення карти, її масштаб, особливості картографованої реальності, використані для складання джерела і зображувані засоби. Провідним з них являється призначення карти, яке обумовлює її зміст, масштаб, оформлення і вибір джерел. Призначення топонімічних карт не виділяється різноманітністю. Переважаюча більшість з них є картами дослідницькими. На таких картах застосовуються різні аналітичні, синтетичні, чи комплексні показники, прийняті на будь-якому рівні таксономічної, оскільки коло їх споживачів обмежується науковими працівниками чи спеціалістами в топоніміці.

По-іншому склалася ситуація з топонімічними картами, які включені в популярні роботи з топоніміки чи в загально географічні, історичні та інші тематичні атласи. Такі карти розраховані на широке коло читачів, які мають досить слабке поняття про топоніміку. Тому ці карти створюються для показу на топонімічному матеріалі деяких етнографічних чи географічних явищ, які існують або колись існували. Аналітичні показники на таких картах в більшості випадків неприйнятні і повинні бути заміненими узагальненими синтетичними характеристиками. Звичайно в якості такої найбільш доступної читачу характеристики застосовується мовна належність назв.

Масштаб – найбільш очевидний фактор генералізації. Чим мілкіший масштаб, тим менше зображення одиниці площі місцевості, тим менша можливість карти нести певне навантаження. В загальному випадку масштаб є величиною, яка залежить від призначення карти, але на топонімічних картах внаслідок відносної одноманітності їх цільового призначення він головним чином залежить від детальності дослідження і характеру розподілення на земній поверхні картографованого явища, тобто від площі ареалу чи регіону і густоти явища.
На напрямок і степінь генералізації кожного з елементів топонімічного змісту карти великий вплив має характер топонімічної системи – її склад, кількісне співвідношення окремих компонентів, їх розподілення по території. При комплексному картографуванні всієї топонімічної системи чи її найважливіших компонентів складанні карти має передувати глибоке і всестороннє вивчення території і її районування. Надійність районування в значній мірі підвищується залученням статистичних спостережень. В результаті районування виявляються зони переважання основних компонентів системи, а також мікрозони явищ, які на них накладені та мають локальне розповсюдження. Для показу мікрозон, які не виражаються в масштабі карти, їх розміри можуть бути перебільшені.

Джерела складання карти також впливають на умови виконання генералізації, полегшуючи чи ускладнюючи її. Ідеальний випадок, коли карта складається за даними суцільного польового збору, зустрічається дуже рідко. Частіше в розпорядження укладача надходить уже генералі хований матеріал. Правильність генералізації при складанні карт залежить від того, наскільки первинна генералізація відобразилась на змісті карти.

В якості джерел для складання топонімічних карт можуть використовуватися топографічні і тематичні карти, дані польових топонімічних експедицій, тестові інвентарні матеріали, а також матеріали раніше виконаних топонімічних досліджень, втому числі топонімічні карти.  Вибір джерел складання визначаються рядом факторів: тематикою карти, її призначенням, масштабом, способом зображення змісту.
Застосування топографічних і тематичних (не топонімічних) карт забезпечує найбільш точну локалізацію об’єктів, що картографуються. При створенні аналітичних карт завдання зводиться до відбору з всієї маси підписаних на карті назв тих, які володіють певними ознаками, які представляють інтерес з точки зору конкретного дослідження. Деколи  процес відбору може супроводжуватись нескладними підрахунками і визначенням деяких кількісних співвідношень.

Якщо топонімічні явища повинні бути прив’язаними до конкретних площ, наприклад, одиниць адміністративного поділу, доцільно використовувати різні текстові інвентарні матеріали: довідники адміністративно-територіального устрою, списки населених пунктів, рік і т.д. Топонімічні карти і атласи можуть також створюватися за даними раніше виконаних топонімічних досліджень. Використання цих джерел потребує глибокого їх аналізу і ліквідації протиріч, які часто виникають між різними дослідженнями. При  підготовці до складання топонімічної карти необхідно розібратися у всьому потоці топонімічних статей, збірників, монографій, дисертацій, тобто установити їх наукову достовірність, вивчити розповсюдження за територіями і видами топонімів, визначити степінь охоплення фактичного матеріалу. В процесі аналізу перевіряється також повнота і правильність зображення географічної основи. Надлишковий відбір елементів основи чи їх систематичне зображення можуть ускладнити перенос даних з карти-джерела.

Врахування всіх особливостей джерел складання топонімічних карт дасть можливість отримати якісну топонімічну характеристику конкретної території.

Географічна наука