Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Картографічне моделювання. Принципи картографічного моделювання

Як кожна наука, картографія має свої методи розв’язання наукових і практичних завдань – це картографічне моделювання і картографічний метод дослідження, за допомогою яких створюють картографічні моделі, розробляють прийоми їх аналізу, застосування й перетворення з метою вивчення реального світу та набуття нових знань. Тобто коло інтересів картографії не обмежується відображенням реального світу, а включає й дослідження останнього за допомогою притаманних тільки їй прийомів і засобів, що дозволяє віднести картографію до пізнавальних наук. Невід’ємною складовою сутності будь-якої науки є отримані нею знання та способи їх подання. Картографія фіксує знання шляхом створення картографічних моделей, основним типом яких є карта. Термін «картографічне моделювання» є тепер одним з фундаментальних в картографії. Його досить природне виникнення та введення в наукову термінологію пов’язане, по-перше, з формуванням понять загальної теорії систем та становленням теоретичних основ загального методу моделювання як методу вивчення складних систем реальної дійсності, по-друге, з розвитком в межах картографії такого теоретичного розділу, як використання карт для дослідження складних об’єктів, осмислення методологічних основ картографії (теорії мови карт, картографічного методу пізнання), практичними пошуковими картографічними  дослідженнями проблем, які виникають внаслідок взаємодії природних та суспільних геосистем. Введення понять та принципів моделювання в картографію дало змогу охарактеризувати картографування та використання карт за допомогою загальних гносеологічних категорій. Використання загальнонаукових принципів моделювання дозволило ввести карту до широкого класу моделей, розширити, доповнити та скорегувати картографічні методи, спів ставляючи їх із загальнонауковими методами моделювання. В загальному потоці моделювання набувається можливість формування нових його різновидів сукупних з іншими, наприклад, картографо-математичного на основі запозичення методології математичного моделювання тощо. Як зазначає О.М. Берлянт, етимологічна визначеність самого терміну точно вказує місце цього методу дослідження в загальній системі пізнання, дає уявлення про сукупність властивостей карти як моделі.
Таким чином, введення терміну «картографічне моделювання» доцільне і виправдане з гносеологічної точки зору, з позицій методики та методології, а також і в термінологічному відношенні.
Під картографічним моделюванням слід розуміти створення, аналіз та перетворення карт та їх систем як моделей об’єктів, явищ та процесів з метою отримання систематизованих та нових знань про реальний світ.
Об’єкт картографічного моделювання – це та частина об’єктивної реальності, що пізнається методом картографічного моделювання, це ті об’єктивні матеріальні явища або абстрактні та штучні конструкти, які дослідник уявляє собі як конкретну сукупність незалежних від його свідомості явищ, що підлягають вивченню.
Існуючий в картографії досвід говорить про те, що на картах є змога відобразити різні утворення, процеси, властивості і відношення, до того ж, які відносяться до різних «світів». Картографічна модель відтворює сутність об’єкта, його якісну, кількісну та структурну визначеність.
Моделювання включає ряд взаємопов’язаних етапів:
1) постановка завдання
2) збір і обробка необхідної інформації
3) розробка і створення моделі
4) наукове вивчення і аналіз моделі як джерела нової інформації
5) екстраполяція одержаних даних з моделі на об’єкт пізнання
Конкретні прийоми укладання та використання карт мають бути переосмислені з позицій картографічного моделювання, проте не замінені їх назви без потреби. Скажімо, так: ми моделюємо об’єкт на перед картографічному етапі, зважуємо, які його властивості мають бути змодельовані в легенді та у самому його зображенні на карті, зважуємо, чи достатньо репрезентативними є для цього показники картографування, чи задовольняє нас наявна інформація, її повнота, ступінь придатності до обробки, чи можемо ми підібрати таку систему зображувальних засобів, щоб властивості об’єкта злилися у зображенні, а не розпалися на дрібки, щоб найголовніші підіймалися над другорядними. Коли коло цих суто моделювальних питань вирішене, карту (її оригінал) укладають за технологічними правилами картоукладальних робіт, починаючи з вибору оригінальної або типової математичної основи карти, елементів загально географічної основи, які не тільки є основою для нанесення елементів спеціального змісту, а й мають підкреслювати характер об’єкту моделювання. Це означає, що у виборі загально географічної основи відчутним є вплив моделювання. Процес нанесення спец навантаження на карту підпорядкований технології підготовки оригіналу карти, обраному рівню генералізації (понятійної та картографічної) та звичайно обраній системі зображуваних засобів, за допомогою яких карта стає не тільки носієм певної інформації про об’єкт, а його моделлю, замісником, що потрібний у дослідженнях, моделлю, використовуючи яку можна одержувати нові знання, уявлення  про об’єкт. Спроможність карти давати нові знання в процесі її використання закладається в неї в процесі укладання карти, тобто поява нової інформації про об’єкт передбачається під час створення карти.
Розгляд загальних принципів моделювання та можливостей карт як моделей, дає змогу визначити специфічні принципи картографічного моделювання. К.О. Саліщев відзначив три основні принципи.
Перший принцип математичної формалізації забезпечує перехід від сферичної поверхні кулі до площини шляхом особливих картографічних проекцій, другий – картографічної символізації – базується на використанні систем умовних знаків, третій – картографічної генералізації – знаходить застосування у відборі головного, суттєвого та його цілеспрямованого узагальнення відповідно до призначення, тематики та масштабу карти. О.М. Берлянт додає до цих трьох ще принципи системності та історизму. Принципу системності має додержуватися дослідник на всіх етапах наукового пошуку, що здійснюється за допомогою карт, особливо на етапах проектування, створення карт, генералізації картографічного зображення, проектування легенд, підбору знакових систем, оцінки існуючих карт щодо їх відповідності об’єкту тощо. Він тотожний принципу системності, який застосовується в науках про Землю (про природу Землі) та про суспільство, проте конкретизується в методології картографічного моделювання стосовно просторових та часових геосистем. Він поширюється на геоінформаційну сферу картографічного моделювання, де задіяно класифікації об’єктів, склад бази даних , системи картографічних показників.
Як вважає О.М. Берлянт, принцип історизму розкривається у порівняльному та актуалістичному підходах. Проте, порівняльний підхід виходить за межі історичного принципу, а історичний  принцип полягає у створенні систем ретроспективних карт, підпорядкованих певним геохронологічним системам. Якщо розглядати системи прогнозних карт поряд з ретроспективними чи актуалізованими, то принцип історизму має бути розширений до принципу часу, який діє в картографічному моделюванні.
Порівняльний підхід може стосуватися не лише змін об’єкта в часі, а й просторових взаємовідносин між об’ктами різної природи. Він є рушійною силою абстрактного мислення, в розвитку якого починає врешті-решт діяти принцип оцінки стану кожного з об’єктів та їх взаємодії. Цей принцип набув уже статусу виключно важливого принципа в картографічному моделюванні взаємодіючих елементів системи суспільство-природа, тому що дає змогу візуалізувати в системах карт принцип географічного, діалектико-матеріалістичного детермінізму – причинної зумовленості всіх явищ природи та суспільства.
Погляд на картографічну карту як на модель певної частини дійсності сприяє повнішому розумінню її сутності, переосмисленню її властивостей.

Географічна наука