Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Історичний нарис та чинники формування транспортної системи Херсонської області

З давніх часів на території Херсонської області пролягали важливі за своїм значенням транспортні історичні дороги. У кінці 9 на початку 10 століття нашої ери виник шлях "з варяг у греки", що зв'язував північні райони країни з південними руськими землями і скандинавські країни з Візантійською імперією і проходив безпосередньо по території сучасної Херсонської області. Руські купці, які долали шлях із Києва до Константинополя за 30-40 днів, возили до Візантії хліб, ремісничі вироби, срібло в монетах, рабів, хутро, мед, віск, а також товари зі Скандинавії і Прибалтики (зброю, янтар). Із півдня по Дніпру везли вина, прянощі, фрукти, дорогі тканини, ювелірні вироби, скляний посуд.

Шлях мав велике значення для розвитку і внутрішньої торгівлі, сприяв налагодженню різноманітних зв'язків окремих східнослов'янських племен та прискоренню їх державного об'єднання навколо Києва. Найбільше значення мав у 10— першій третині 11 століття, а занепав в 1204 році, після руйнування Константинополя хрестоносцями.

У 1170 році вперше в літописах Давньої Русі було згадано про Соляний шлях, торг, шлях — торговий тракт, який часто використовувався для транспортування солі з Криму до Київської Русі (звідси й назва), хоча ним возили й інші товари. Починався у Києві. Біля Переяслава містилося одне розгалуження, біля Ромен — друге. Біля гирла р.Ворскли розгалуження з'єднувалося. Далі, починаючи від Переволочної, Соляний шлях ішов правобережжям Дніпра, а поблизу р. Конки повертався на його лівобережжя, біля сучасної Каховки повертав до Перекопа і через нього до Криму. У період свого найбільшого розквіту через територію Херсонщини простягався Великий Шовковий шлях (ХШ-ХІУстоліття), що являв собою систему караванних доріг, що сполучали Євразію від Середземномор'я до Китаю, що служили в епоху давнини і середньовіччя вузловим пунктом для ведення торгівлі і діалогу культур Сходу і Заходу.

З метою зміцнення південних рубежів Російської імперії на місці Александр-шанца в 1778 році за указом імператриці Катерини II була закладена Херсонська фортеця з адміралтейством - колиска Чорноморського флоту. У Херсоні починалося будівництво Чорноморського флоту. Вересневим днем 1783 р. зі стапелів адміралтейської верфі було спущено на воду перший 66-гарматний великий корабель "Слава Екатерины". Наприкінці 18 ст. Херсон відіграв важливу роль у розвитку внутрішніх та зовнішніх економічних зв'язків Російської імперії. Через Херсонський порт здійснювалася торгівля з Францією, Італією, Іспанією та іншими країнами Європи. У 1856 році було утверджене Російське Товариство Пароплавства і Торгівлі, котре мало спеціальну ціль: розвинути торгівлю на Чорному морі і річках, що в нього впадають. Дуже швидко діяльність товариства дала результати: місто стало інтенсивно забудовуватись, збільшився товарооборот і вантажоперевезення.

У 1910 році рух пароплавів на Каховку, Олешки і Голу Пристань здійснювався в Херсоні кількома пароплавствами. Так пароплавство Г.Я. Кумана і А.К. Шавалди здійснювало пароплавне сполучення по лінії Херсон - Олександрівськ із заходом в села: Львове, Британи, Берислав, Каховку, Качкарівка, Б. Лепетиха, М. Лепетиха, Михайлівки, М. Гирла, Ушкалка, Карай-Дубину, Кам'янку і Нікополь, а по лінії Херсон - Нікополь також із заходом в Каховку. Пароплави "Орел" і "Телеграф" здійснювали рейси між Херсоном і Каховкою із заходом в Тягинку, Львове, Британи, Козацьке і Берислав, відходячи щодня з Херсона о 8 з половиною годин ранку. Пароплавство Голопристанського сільського суспільства пароплавами "Микола" і "Грозний" здійснювало сполучення між Херсоном і селом Гола Пристань. В 1893 році з ініціативи власника землі С.Б. Скадовського була збудована пристань у Джарилгацькій бухті в м. Скадовськ.

Херсонський річковий причал отримав офіційний статус річкового порту в 1946 році. А у 1960 році порт нараховував за 1 день 78 відправлень і прибуттів великих і малих суден. Змінилось обличчя річкового вокзалу: раніше це було дерев'яне приміщення на естакаді, а сьогодні пасажири можуть очікувати пароплави в хорошому фундаментальному приміщенні з просторим залом, рестораном, медпунктом.

У 1882-1904 роках була побудована Катерининська залізниця, що проходила по територіям Харківської, Херсонської, Таврійської, Катеринославської губерній, Області війська Донського і з'єднувала Донецький вугільний басейн з Криворіжжям та Південно-Західним краєм. Першу ж залізницю на території нинішньої Херсонської області побудували ще в 1874 році, вона з'єднувала Москву з Севастополем і знаходилася за 200 кілометрів від Херсона. Губернське місто протягом ряду десятиліть було відрізане від залізничної мережі країни. Спорудження залізниці на Одесу (1865 рік) і Миколаїв (1873 рік) остаточно підірвало економіку міста і відокремило його від торгового життя Центральної Росії. Різко знизився товарообіг морського порту, прийшли в занепад традиційні галузі промисловості. Перший паровозний гудок пролунав у Херсоні 2 серпня 1907 року. Офіційне ж відкриття регулярного товарно-пасажирського руху поїздів на лінії Миколаїв -Херсон відбулося 16 жовтня 1907 року. Поїзд в ті часи складався із паровоза і двох вагонів, а штат вокзалу - з 5 людей. Більше 40 років гостей міста зустрічало сіре радянське приміщення вокзалу. У 2003 році до 225-річчя Херсона проведено євроремонт будівлі вокзалу, перону та прилеглої території. У наш час найвіддаленішою станцією, куди від Херсону йдуть потяги (в зимній час - причепні вагони), являється місто Санкт-Петербург, відстань до якого становить близько двох тисяч км.

Візники як основний вид громадського транспорту міста Херсона проіснували до кінця 1930-х років. 29 вересня 1927 з Москви до Херсона прибули перші три автобуси марки Я-3, зібрані на заводах "Автопромторга". До цього часу основним видом транспорту були лаковані екіпажі, фаетони з гасовими лампами-ліхтарями, запряжені кіньми. Автобуси ходили по трьох маршрутах:
-1-й - від Воєнного форштадта через центр міста і нинішню вул. Сорокіна до Фан-Югорського мосту на Сухарне;
- 2-й - от Олександрівської площі (нинішній орієнтир - школа №2) через центр міста і порт до вокзалу і заводу ім. Петровського;
- 3-й - від Зеленого базару (порт) до вокзалу і заводу ім. Петровського.
Діяли 2 міжміських маршрутів, котрі формувались в Херсоні: Херсон-Одеса, Херсон-Сімферополь. Автобуси Ярославського автозаводу «Я-3» пропрацювали в місті до 1933 року, на зміну їм прийшли «Ford», а в 1934 році автобуси «ЗІС-8».

У 60 роках у місті Херсоні відкрито тролейбусне сполучення (тролейбус МТБ-82Д). У 1961 р. міському автобусному парку налічувалося 75 одиниць рухомого складу, чисельність, працюючих в АТП-21021 - 300 осіб. Графік роботи автобуса був прив'язаний до робочих змінах підприємств міста, транспорт працював у дві зміни з 4-30 ранку до 2-30 ночі наступної доби. Державні номерні знаки херсонських автобусів мали серії ТЕ, ФШ, ЩЩ і були виконані на жовтому фоні. У 1962 році в Херсоні було близько 13 тролейбусних маршрутів.

В березні 1977 р. в Херсоні почалося будівництво автомобільного мосту через Дніпро, який зв'язав місто з лівобережжям та Кримом. Нині навколо міста проходить міжнародна траса Одеса— Ростов, що у своєму кримському відгалуженні переходить у граціозний Антонівський міст — гордість Херсона.

У 1941 р. в Херсоні (село Чорнобаївка) було відкрито аеропорт "Херсон". З 1985 року тут функціонує сучасний аеровокзальний комплекс, що має все необхідне для створення максимального комфорту клієнтів і розрахований на відправлення до чотирьохсот пасажирів на годину. 22 серпня 2007 року аеропорт "Херсон" - став міжнародним (30-й міжнародний пункт пропуску через державний кордон для повітряного сполучення).

Сьогодні Херсон - місто двох портів - морського та річкового, а віднедавна - ще й міжнародні повітряні ворота. За часів Катерини II він відігравав важливе значення у захисті південних кордонів Російської Імперії та забезпечував зовнішньоекономічні зв'язки. Але, з розбудовою таких міст як Миколаїв та Одеса, Херсон втратив своє домінантне місце у Причорноморському регіоні, що значно вплинуло на його транспортну забезпеченість (область займає найнижчі показники за щільністю залізничних доріг - менше 30 км/1000 кв.км, низький рівень їх електрифікації).

Зважаючи на різноманітність та складність формування та розвитку транспортної мережі Херсонської області, можна виділити декілька груп чинників.

Історичний чинник. Історичний опис області чітко показує основні передумови розвитку транспорту на регіональному рівні. По-перше, на території області ще до формування сучасного адміністративно-територіального поділу перетинались історичніі торговельні шляхи: "шовковий", який простирався зі сходу на захід; „з варягів у греки", що проходив з півночі на південь по водних артеріях. Цими містами з давніх часів також проходив "чумацький шлях",.яким возили сіль у північну Україну та Росію. По-друге, після створення Херсону Катериною II як міста-фортеці для захисту південних кордонів, важливо було з'єднати його з іншими важливими економічними та культурними центрами тодішньої України.

Природо-ресурсний потенціал та економіко-географічне положення. Найголовнішим чинником виступає широкий вихід до Азово-Чорноморського басейну та Дніпровської водної магістралі, який і дав серйозний поштовх для спорудження морських та річкових торговельних портів, що б забезпечували зв'язок Російської імперії з іншими розвинутими країнами світу, активному розвитку промисловості та рекреації в наш час. Подальшому розвитку транспортної інфраструктури посприяли рівнинний рельєф, сприятливі кліматичні умови, ґрунтові ресурси, які забезпечили інтенсивні експортно-імпортні потоки сільськогосподарською продукцією та відносну легкість побудови транспортних шляхів. Залягання в надрах таких корисних копалин, як: цементні і цегляно-черепичні глини (поширені в Білозерському, Генічеському, Каланчацькому районах), мергель (поблизу Берислава, Каховки, смт Калінінське Великоолександрівського району), вапняк (у Великоолександрівському, Високопільському і Бериславському районах), будівельний пісок (у Білозерському районі), сіль (у Голопристанському та Генічеському районах), торф (у Голопристанському районі) надало поштовх до удосконалення транспортної мережі задля швидкого та якісного транспортування видобутих корисних копалин та різноманітної промислової продукції.

Ще одним чинником є рекреаційне значення Херсонської області. Херсонщина - має більше 200 км піщаних пляжів, славиться рукотворним Каховським і солоним озером Сиваш. У курортній зоні морського узбережжя знаходяться понад 300 різних оздоровчих закладів - санаторіїв, пансіонатів, туристичних баз, баз відпочинку та дитячих оздоровчих таборів. Херсонщина зберігає тисячі стародавніх курганів, храмів та архітектурних комплексів, останки культури древніх епох, античних міст, козацьких січей і головного морського порту Київської Русі - Олешшя. На її території розташований славнозвісний біосферний заповідник "Асканія-Нова".

Херсонщина являє собою транзитну область з потужною багатогалузевою транспортною системою, в склад якої входять залізничний, морський, річний, автомобільний транспорт. Це дає можливість доступу з Херсонської області до будь-якого куточка України та в інші країни.

Географічна наука