Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Депресивні регіони: сутність поняття, види

Вперше поняття "депресивна територія" було вжито у Великобританії в міжвоєнний період. Цей термін використовувався, головним чином, стосовно промислових районів старого освоєння в межах кам’яновугільних басейнів країни, які жорстко постраждали від безробіття, викликаного припиненням виробництва в деяких галузях важкої промисловості.

Зараз у зарубіжній науковій літературі, головним чином, вживається термін "distressed areas", який можна перекласти як "території в занепаді". Ці території, на думку експертів, потерпають від таких негараздів як застарілі, а часом малопридатні для використання, житлові фонди та інфраструктура, занедбані індустріальні майданчики, екологічні проблеми (наприклад, старіння населення, бідність, низькі стандарти стану здоров`я).

В Україні поняття "депресивна територія" увійшло в науковий обіг у середині 90-х років ХХ століття, що було пов`язано з активізацією регіональних досліджень. Попри наявність значної кількості робіт з вивчення депресивних територій, однозначного тлумачення цього терміна немає.

Оскільки у даному понятті присутнє слово "депресивний", необхідно враховувати той сенс, який традиційно в нього вкладався. Так у вітчизняній і зарубіжній економічній теорії депресія (depression) – "ситуація для якої характерні падіння виробництва, тенденція до зниження цін і зростання безробіття…" характеризується кумулятивним процесом, при якому падіння попиту (інвестиційного і споживчого) спричиняє за собою зниження виробництва і веде до зменшення використання ресурсів, що в свою чергу підтримує попит на низькому рівні…".

Дане визначення не підходить для опису української ситуації, оскільки падіння виробництва відбулося не тільки без зниження цін, але ще й з галопуючою інфляцією. При цьому зростання безробіття абсолютно не відповідало темпам економічного спаду. Необхідно врахувати і те, що економічний спад в нашій країні був викликаний принципово іншими явищами, ніж ті, які викликають депресію. Таким чином, якщо використовувати традиційне розуміння депресії, то "депресивних регіонів" у нашій країні в принципі бути не може, оскільки відсутній сам процес депресії в її класичному розумінні.

Повернемось до поняття "депресивних регіонів". Л. В. Смірнягін і Г. В. Билов говорять: "депресивні регіони - території, які сильно і стійко відстають від інших за головними соціально-економічними показниками, зокрема темпами розвитку".

Протягом 1991-2001 років, коли темпи розвитку в усіх областях були негативні, як і динаміка основних соціально-економічних показників, до «депресивних» (при трактуванні цієї категорії в розумінні Л. В. Смирнягина і Г. В. Билова) повинні були бути віднесені більшість регіонів України. Це підтверджує і визначення І. Д. Тругеля: "Депресивні регіони – це території, які в даний час відрізняються нижчими, ніж в середньому по країні, показниками соціально-економічного розвитку, але у минулому були розвиненими, а за деякими показниками займали провідне місце в країні.

Деякі дослідники трактують поняття "депресивна територія як промисловий регіон, де відбуваються стагнація базових галузей економіки (А. М. Новикова, В. Лексин, А. Шведов та ін.). За визначенням А. М. Новикової під "депресивними" слід розуміти промислово розвинену територію, кризовий стан якої є виявом структурної кризи економіки та нерівностями розвитку промислового виробництва за галузями та регіонами України". У дослідженні російських учених зазначено, що "до депресивних відносяться території з досить високим рівнем накопиченого економічного потенціалу, значною часткою промислового виробництва в структурі господарства і відносно високим рівнем кваліфікації місцевих трудових ресурсів, які внаслідок низької конкурентоспроможності профільних галузей економіки потрапили в глибоку та стійку економічну кризу, мають помітно високий рівень безробіття, низьку інвестиційну активність та порівняно низький середньодушовий рівень бюджетної забезпеченості".

На думку Я. В. Шевчука і Ф. Д. Заставного депресивними можуть бути не лише промислові, а й інші типи регіонів (територій), де спостерігається стагнація економіки, погіршується демографічна ситуація та рівень життя населення. На необхідності відходу від переважно індустріальних критеріїв при визначенні сутності поняття "депресивний регіон" наголошують також О. І. Щаблій та О. І. Вісьтак.

У Законі України "Про стимулювання розвитку регіонів" наводиться таке визначення депресивності території "… регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного значення), рівень розвитку якого (якої) за показниками, визначеними Законом є найнижчими серед територій відповідного типу". У статті 9 цього Закону виписані також критерії, згідно з якими територія власне і визначається депресивною.
У науковій літературі разом з терміном "депресивна територія" для означення подібних регіонів використовують також поняття "проблемна територія", "відстала територія", "слаборозвинена територія", "кризовий регіон", і, навіть, "інфарктний регіон". Чіткого розмежування між ними немає. Одні автори вважають їх синонімами, інші доводять відмінності між ними.

Більш-менш чітке розмежування різних типів проблемних територій міститься в дослідженні експертів Інституту реформ. Водночас важко провести чітку лінію між, наприклад, "проблемними" та "депресивними" територіями. Російський учений І. Д. Тругель сформулювала основні риси відмінностей між відсталими ти депресивними регіонами.

Характеристики відсталих (слаборозвинених) регіонів:
- тривала стагнація;
- низька інтенсивність господарської діяльності;
- мало диверсифікована галузева структура економіки;
- слабкий науково-технічний потенціал;
- низький розвиток соціальної сфери;

Характеристики депресивних регіонів:
- високий рівень накопиченого науково-технічного потенціалу;
- значна частка у структурі економіки;
- відносно високий рівень кваліфікації кадрів.

Типологія депресивних територій має важливе науково-прикладне значення, оскільки дає можливість розробити систему відновлювальних заходів, конкретизованих відповідно до потреб проблемних територій.
Серед українських дослідників першим здійснив типологію депресивних територій В. С. Коломійчук. Він виділив 5 типів адміністративних регіонів:
1. Адміністративні регіони, території яких постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
2. Адміністративні регіони, які сильно забруднені в екологічному відношенні, але головні і дуже потужні депресанти розташовані на суміжних територіях.
3. Прикордонні адміністративні регіони.
4. Депресивні адміністративні райони у гірській місцевості.
5. Депресивні райони, територія яких перетворюється на депресивну лійку через надзвичайно слабкий розвиток транспортної мережі та інших елементів опорного каркасу території.

Класифікація територій для цілей регіональної політики, проведена науковцями Інституту реформ, містить порівняльну оцінку різних проблемних територій України та держав ЄС. Автори виділяють у межах України промислові, аграрні депресивні регіони, а також міста обласного підпорядкування.
Практично такі ж типи депресивних територій визначено і Законом України "Про стимулювання розвитку регіонів":

а) регіони; б) промислові райони; в) сільські райони; г) міста обласного підпорядкування.

Досить ґрунтовну класифікацію депресивних територіальних систем зробив Я. В. Шевчук. Вона проведена з урахуванням кількох ознак, проте визначальним чинником є генезис депресії. Наприклад, за генезисом вони можуть бути циклічно-депресивними, структурно-депресивними, функціонально-депресивними та залпово-депресивними.

З урахуванням існуючих розробок різних авторів, можна запропонувати таку узагальнюючу дефініцію депресивних територій країни - це регіони, які характеризуються низькими показниками соціально-економічного розвитку, негативною їх динамікою, недосконалою структурою економіки, низькими інвестиційною діяльністю та рівнем життя населення і неспроможна забезпечити самовідтворення.

Майборода Г.М.


Читайте також:

{modulepos relatedarticles}


Статті з наукових періодичних видань:

Барановський М.О. Особливості промислового розвитку і депресивність регіонів України

Опубліковано: Вісник Львівського Університету. Серія географічна. 2009. - Вип. 36. - С. 14-22

Барановський М.О. Прогнозування фінансових ресурсів, необхідних для стимулювання розвитку та подолання стану депресивності сільських територій України

Опубліковано: Часопис соціально-економічної географії: Міжрегіональний зб. наукових праць – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2009. – Вип. 7. - С. 22-28

Олійник В.Д. Комплексний напрямок у визначенні депресивних регіонів України

Опубліковано: Часопис соціально-економічної географії: Міжрегіональний зб. наукових праць – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2010. – Вип. 8(1). - С. 121-127

Географічна наука