Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Досвід вирішення проблем старопромислових регіонів в країнах Європейського Союзу

Характерними рисами та наслідками реструктуризації вугільної промисловості у Великобританії були: незадовільний стан земель та слабко розвинута інфраструктура старопромислових регіонів; недостатній рівень кваліфікації кадрів працівників, що вивільнилися в процесі закриття вугільних підприємств; відсутність будь-яких інших промислових виробництв на території регіонів.

Вирішення соціальних проблем реструктуризації вугільної галузі здійснювалося в умовах державного обмеження впливу ринкових механізмів на економіку старопромислових регіонів. Найбільший розвиток отримали напрями щодо створення нових робочих місць, активізації підприємницьких ініціатив та стимулювання розвитку старопромислових територій. Так, близько 40 % коштів Євросоюзу, отриманих Великобританією на підтримку старопромислових регіонів, було використано на розвиток підприємництва, а 30 % - на розвиток територій.

Завдання щодо створення нових робочих міст і розвитку підприємництва покладалися на спеціально створенні для цього структурні фонди. Найбільшу кількість нових робочих місць було отримано завдяки створенню нових підприємств (55 % усіх нових робочих місць), проте одночасно здійснювався розвиток вже існуючих підприємств. Саме на їх долю припадає близько 45 % нових робочих місць для забезпечення зайнятості шахтарів, що вивільнилися.

Значну кількість нових робочих місць (близько 40 %) було створено у промисловому секторі економіки (з них на гірничу та хімічну промисловість припадало 7%). Проте їх найбільшу кількість (більше 60 %) було сформовано у непромисловому секторі економіки, серед яких за кількістю нових робочих місць пріоритетні позиції посіли капітальний ремонт та банківський сектор.

Порівняно незначна частка вивільнених шахтарів (12%) були працевлаштовані службами зайнятості. Їх переважна більшість (46%) пройшли перекваліфікацію, а близько 40% мали пряме фінансування створення та розвитку власного бізнесу.

Значний вплив на вирішення соціальних проблем старопромислових регіонів Великобританії мали недержавні закордонні інвестиції, на долю яких припадало більша частина від загального обсягу фінансової підтримки старопромислових регіонів. Їх освоєння значним чином було спрямовано на створення базової інфраструктури, відродження земель та розвиток інноваційних промислових технологій.

Найбільшим чином на рішення інвесторів щодо розміщення власних коштів на території старопромислових регіонів впливали такі чинники: наявність довгострокових стратегій місцевого розвитку (34%); фінансова зацікавленість (27%); стан соціальної та економічної інфраструктури шахтарських міст (25%); наявність висококваліфікованої робочої сили (21%) тощо.

У Німеччині вирішення соціально-економічних проблем реструктуризації вугільної галузі здійснювалося у декілька етапів. На першому етапі широкого поширення набули методи спеціальної економічної підтримки, які передбачали дотації підприємствам вугільної галузі, субсидії працівникам вугільної галузі, що вивільнилися, та заходи з їх перекваліфікації. Одночасно було розроблено та впроваджено систему державних заходів щодо недопущення соціальних та економічних ускладнень реструктуризації вугільної галузі, спрямованих на формування багатогалузевої економіки старопромислових регіонів, на модернізацію вугільної, металургійної, хімічної промисловості, важкого машинобудування і оновлення асортименту продукції цих галузей.

У подальшому акцент у державній політиці було зроблено на стимулюванні розвитку підприємств, що належали старопромисловим галузям економіки та формуванні об’єднань високотехнологічних підприємств. Фінансова підтримка на цьому етапі була спрямована на створення нових робочих місць, розвиток малого та середнього бізнесу; покращення екологічного стану вугільних регіонів; створення нових наукомістких виробництв; підвищення рівня кваліфікації працівників та освіти населення. Значний соціальний та економічний ефект мали локальні програми розвитку, які фінансувалися за рахунок коштів структурних фондів Європейського Союзу. У межах цих регіональних програм малим та середнім підприємствам було надано безповоротні інвестиційні субсидії від 5 до 23% вартості проекту та позики, які компенсували 50% вартості проекту і поверталися лише наприкінці його реалізації.

У Польщі серед заходів, спрямованих на вирішення соціальних питань реструктуризації вугільної галузі, додатково до вищезгаданих широке поширення мав економічно обґрунтований достроковий вихід шахтарів на пенсію, пов’язаний із закриттям вугільних підприємств. Він передбачав надання шахтарям, яким до виходу на пенсію залишається не більше 5 років, добровільної відпустки протягом 5 років із збереженням 75% місячного доходу. Обов’язковий характер мала аналогічного змісту відпустка працівникам, яким до виходу на пенсію залишається 3 роки. Тим працівникам, яким до виходу на пенсію залишалось більше 5 років, пропонувався розширений перелік варіантів соціального захисту. Звертає на себе увагу гарантоване працевлаштування вивільнених працівників з ліквідованих шахт, яким залишилось до пенсії не більше 2 років, на інші діючи шахти.

Особливої уваги з досвіду Польщі потребує налагоджений та чітко діючий механізм відстеження соціальних та економічних наслідків реструктуризації вугільної галузі, моніторингу господарчої діяльності функціонуючих шахт, систематичного аналізу переліку гірничотехнічних професій, які не користуються попитом на ринку праці, та стимулювання зростання обсягів підготовки фахівців у сфері обслуговування. Завдяки системі державних заходів політика зайнятості шахтарів сприяла вирішенню низки соціальних проблем реструктуризації вугільної галузі та мала певні позитивні наслідки. Проте актуальними залишилися певні проблеми з працевлаштуванням працівників, оскільки значна їх кількість витрачає кошти на працевлаштування не за призначенням та не має постійної роботи.

Майборода Г.М.


Читайте також:

{modulepos relatedarticles}

Статті з наукових періодичних видань:


Географічна наука