Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Проблеми урбанізованого розселення

Наш час характеризується бурхливим розвитком міст і загостренням проблем, пов'язаних із взаємовідносинами природи і суспільства. Одна з цих проблем – протиріччя між рістом міст, з одного боку, і прагненням зберегти живу природу та зв'язок людини з нею в міських і приміських територіях з іншої сторони. Сьогодні, в більшості випадків, процес урбанізації в світі відбувається екстенсивним шляхом, що характерний для аграрних у минулому країн. Його особливостями є швидкі темпи зростання міського населення і виникнення багатьох нових міст, зосередження несільськогосподарських функцій переважно в містах.
При екстенсивному шляху розвитку урбанізації зростання міст і формування міських структур залежить насамперед від потреб матеріального виробництва і, зокрема, екстенсивного характеру розвитку продуктивних сил суспільства, що обумовило зростання інтенсивності і масштабів антропогенного впливу на природне середовище, привело до небезпечного рубежу локальних і регіональних екологічних криз і практично до повсюдного загострення погрози екологічних катастроф.
При рішенні проблем природокористування приходиться виходити з визнання неможливості повного запобігання в даний час і в майбутньому антропогенного впливу, що передбачається, на природне середовище навіть за умови удосконалювання виробництва й інших сфер людської діяльності. Тому на перше місце повинне висуватися здійснення системи заходів, спрямованих на підтримку раціональної взаємодії між діяльністю людини і навколишньою природним середовищем, що забезпечують збереження і відновлення природних ресурсів, що попереджають прямий чи непрямий вплив результатів діяльності суспільства на природу і здоров'я людини.

Розділ 1. Міське розселення та урбанізація
1.1 Поняття про розселення та його форми.
Під розселенням розуміють розміщення населення на території і форми його територіальної організації у вигляді системи населених місць з їх взаємовідносинами. Розселення можна визначити як процес розподілу і перерозподілу населення території, так і як результат цього процесу у вигляді існуючої на певний час територіальної мережі поселень.
Протягом всього історичного розвитку людства в форми розселення безперервно змінювалися, що обумовлювалося проблемою захисту від ворогів, зміною форм та систем суспільного виробництва, науково-технічним прогресом та іншими причинам. Найпоширенішими формами розселення є:
- Дисперсне сільське розселення подвір’ями-садибами;
- Дисперсно-групове сільське розселення;
- Міста;
- Поселення службового характеру;
- Розселення кочових народів.
Сьогодні в світі основною формою розселення є місто – це населений пункт з певною чисельністю населення, що виконує промислові, організаційно-господарські, управлінські, транспортні тощо, переважна більшість жителів якого зайнята поза сільським господарством.[3]
1.2 Урбанізація: її передумови та наслідки
Однією з найбільш характерних особливостей розвитку сучасного суспільства є швидкий ріст міст і безупинний темп збільшення чисельності їхніх жителів, тобто йде урбанізація. Вона, очевидно, спричиняє самі значні соціальні перетворення в.історії людства.
Урбанізація (від лат. "Urbanus" – "міський") – це процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства. Особливі міські відносини охоплюють соціально-професійну і демографічну структуру населення, його спосіб життя, розміщення виробництва і розселення.
Передумовами урбанізації є:
- ріст індустрії;
- поглиблення територіального поділу праці;
- розвиток культурних і політичних функцій міст.
Перші міста на планеті з’явились IV – III тисячолітті до н.е. в Єгипті, Месопотамії, Сірії, Індії, Малій Азії, Китаї, Індокитаї, а також у деяких районах Європи та Африки, що прилягають до Середземного моря. У греко-римському світі такі міста відігравали велику роль. У містах середньовіччя та епохи Відродження формувалися елементи ринкових відносин. З розвитком капіталізму необхідність концентрації та інтеграції різноманітних форм та видів матеріальної та духовної діяльності стала причиною посилення процесу урбанізації, зростання концентрації населення у містах.
Міста існували з глибокої стародавності, однак урбаністична цивілізація виникла лише в нашому сторіччі. Якщо населення планети в цілому подвоюється за 35 років, то міське населення - за 11 років. Причому найбільші центри ростуть удвічі швидше невеликих міст.
На початку XIX століття в містах світу проживало лише 29,3 млн. чоловік (3% населення Землі); до 1900 р. - 224,4 млн. (13,6%); до 1950 р. - 729 млн, (28,8%); а до 1980 - 1821 млн. (41,1%). Можна сказати, що тепер більшість громадян світу народжуються городянами. Частка міського населення в Європі складає 69%, в Азії - 38%, в Африці - 20%, у Північній Америці - 75%, Латинській Америці - 65%, в Австралії й Океанії - 76%. Особливо велика частка міського населення в розвитих країнах: у США - близько 73%, у Франції - 78%, у Німеччині - близько 85%, у Великобританії - 91%. Країна вважається майже цілком урбанізорованою, якщо 4/5 її населення проживає в містах. Прикладом є Великобританія, у якій протягом 35 років спостерігається відносна стабільність міського і сільського населення. У той же час в Африці й Азії процеси урбанізації в даний час особливе динамічні, що зв'язано зі швидким розвитком держав цих континентів, У країнах, що розвиваються, процес урбанізації характеризується не тільки темпами, але і неоднорідністю - стрімке зростання найбільших міст відбувається при помірному рості середніх і стагнації дрібних. Саме у великі центри спрямовуються мігруючі потоки з якщо. тому що тільки такі міста мають необхідну інфраструктуру для нового промислового будівництва.
При сучасних темпах народжуваності до початку наступного тисячоріччя з прогнозованої загальної чисельності світового населення в 7 млрд. 5,5 будуть жити в містах. Йде формування суцільного урбаністичного світу. Деякі міські агломерації давно придбали гіпертрофовані розміри - стали мегаполісами. Наприклад, до 1960 р. у Мехіко вже проживало близько 25% населення Мексики, у Буенос-Айресі - майже 30% населення Аргентини, а в Монтевідео - більш половини населення Уругваю. За прогнозами, до 2000 року 60% населення США буде жити в трьох мегаполісах: у місті, що складається із Сан-Франциско і Сан-Дієго (близько 20 млн чоловік); у місті, що і об'єднають Чикаго і Піттсбург (близько 20 млн.), і в місті, що поєднує Бостон, Нью-Йорк і Вашингтон (близько 80 млн.). Останній мегаполіс буде являти собою смугу суцільний восьмисоткилометрової забудови, футурологи пророкують, що такого роду конгломерати займуть великі площі материків і в першу чергу їхню берегову лінію.[3, 6]
1.3 Система міського розселення як фактор антропогенного впливу на довкілля
Система розселення в усьому світі вирізняється самостійним, досить могутнім фактором впливу на довкілля. В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації. Їх негативними наслідками є:
1) концентрація і навантаження промислових об’єктів на обмеженій території, що призводить до високого рівня забруднення довкілля;
2) несприятлива територіально-планувальна структура міст, зумовлена підпорядкованістю інтересам нарощування промислового потенціалу, внаслідок чого промислові підприємства часто оточені жилими масивами, а весь транзитний транспорт проходить через міста, що значно збільшує їх загазованість;
3) другорядність проблем містобудування порівняно з пріоритетами промислового розвитку, що призвело до занедбаності таких важливих сфер життєдіяльності міст, як водопровід і каналізаційна мережа, технічний стан яких безпосередньо впливає на екологічний стан міст і якість питної води;
4) руйнування природного середовища великих міст. Висока забрудненість довкілля промисловими викидами і відходами, в тому числі й побутовими, незадовільний стан життєзабезпечувальних систем. Швидке зростання населення міст на основі екстенсивного промислового розвитку і потреба розширення їх територій призвели до скорочення зелених зон, забруднення і непридатності водойм тощо.
На сьогодні всі міста, 821 селище, а також 5760 сільських населених пунктів (всього понад 70 відсотків населення України) забезпечено централізованим водопостачанням.
Виробнича потужність усіх централізованих водопроводів становить 29,5 млн куб. метрів води на добу, в тому числі підприємств комунальної власності — 17,2 млн куб. метрів на добу, з них у міських населених пунктах — 17,1 млн, в сільських — 0,1 млн куб. метрів обробки води, яка використовується в системах теплопостачання.
У містах і селищах міського типу щороку нагромаджується близько 40 млн куб. метрів сміття, яке знешкоджується на 771 міському звалищі, з яких майже 80 відсотків експлуатується без дот¬римання запобіжних заходів щодо забруднення підземних вод і повітряного басейну, та 4 сміттєспалювальних заводах, технологічне обладнання яких не відповідає сучасним екологічним ви¬могам.
Традиційна технологія знешкодження міського сміття на звалищах безперспективна і не може бути прийнятною для населення сільської місцевості.
Міста здебільшого є дуже специфічним середовищем проживання людей, оскільки тут поєднуються стаціонарні, зокрема промислові, та мобільні джерела забруднення — транспортні засоби, переважно автомобілі. Забруднення довкілля в місті набагато вище, ніж поза ним. Так, у містах вміст ртуті у ґрунті в 4—6 разів вищий, свинцю й ванадію у хвої міських дерев — у 25 разів більший, міді, хрому, нікелю — у декілька разів більший, ніж у сільській місцевості. Концентрація автомобілів зумовлює заб¬руднення бензопіреном повітря міста у 2—3 рази вище, ніж у малих містах і селах. Сповільнення швидкості вітру в місті сприяє утворенню фотохімічного смогу. Забруднення повітря простежується на відстані багатьох кілометрів від великих міст.
В окремих містах України концентрація промислового виробництва, застарілі технології, низька ефективність природоохоронних заходів, а подекуди і повна їх відсутність зумовили високі рівні забруднення повітря. Так, обсяг викидів шкідливих речовин у розрахунку на душу населення становить: у Дніпродзержинську — 1,3 т, Маріуполі — 1,5 т, Кривому Розі — 2 т, Керчі — 2,5 т, Алчевську — 3 т за рік. Тому врахування екологіч¬ного фактора в розміщенні виробництва нині спрямоване на запобігання концентрації промислового виробництва у великих міс¬тах, аж до повного припинення нового промислового будівництва і навіть скорочення існуючого. Так, в Україні у 20 містах (Алчевськ, Бердянськ, Горлівка, Дніпропетровськ, Донецьк, Маріуполь, Запоріжжя, Київ, Луганськ, Львів, Макіївка, Миколаїв, Одеса, Севастополь, Сімферополь, Ялта, Харків, Херсон) заборонено, а в 9 містах (Дніпродзержинськ, Керч, Кіровоград, Лисичанськ, Кременчук, Полтава, Рубіжне, Сіверськодонецьк, Слов’янськ) обмежено будівництво промислових підприємств.
У 12 містах — обласних центрах України (Вінниця, Житомир, Івано-Франківськ, Луцьк, Рівне, Суми, Тернопіль, Ужгород, Хмельницький, Черкаси, Чернігів, Чернівці) нове будівництво регламентується.
Місто вирізняється значним шумом, зумовленим транспортними засобами, і це також негативно позначається на здоров’ї міського населення.
Місто — це джерело утворення відходів, причому не тільки промислових, а й побутових. Наприклад, у великих містах США побутові відходи становлять від 400 до 500 кг на 1 людину щоріч¬но. Навколо виникають цілі гори сміття, його звалища вилучають із сільськогосподарського виробництва родючі землі. Переробка твердих відходів становить серйозну проблему для всіх країн світу. Сміттєзвалища розтягуються на сотні кілометрів навколо міст. Проте спалювання не завжди ефективне, оскільки при цьому забруднюється атмосфера.
Місто є великим споживачем прісної води. У середньому витрати води на одного жителя таких міст, як Москва і Санкт-Петербург, становлять 550—600 л води на добу, в деяких містах України — 300—400 л. Через це виникає проблема каналізаційних стоків, що забруднюють ґрунтові води. Екологічна рівновага порушується ще й тому, що взимку тротуари посипаються сіллю і піском, які навесні потрапляють у водойми. У багатьох містах є станції первинного очищення каналізаційних стоків, що здатні затримувати лише тверді відходи, але й вони в окремих містах відсутні.
Американський еколог Юджин Одум писав про міста: «Наші великі міста — лише паразити на біосфері, якщо розглядати їх, виходячи з потреб людини в ресурсах життєзабезпечення, тобто потреби в повітрі, воді, паливі та їжі. Що більшими і впорядкованішими стають міста, то більше ресурсів їм потрібно від навколишньої місцевості, то більша небезпека того, що вони завдають збитків своєму «господареві» — природному середовищу».[4]

Розділ 2. Проблеми урбанізованого розселення
2.1 Проблеми урбанізованого розселення, що безпосередньо впливають на здоров’я людини
У великих містах переплелися як позитивні, так і негативні сторони науково-технічного прогресу й індустріалізації. Створено нове екологічне середовище з високою концентрацією антропогенних факторів. Одні з них, такі як забруднення атмосферного повітря, високий рівень шуму, електромагнітні випромінювання, є безпосереднім продуктом індустріалізації, інші, такі як зосередження підприємств на обмеженій території, висока щільність населення, міграційні процеси і т.д. – наслідок урбанізації як форми розселення. [5]
Здоров'я людей значною мірою залежить від якості як природного, так і антропогенного середовища. В умовах великого міста вплив на людину природного компонента ослаблено, а вплив антропогенних факторів різко посилено. Міста, у яких на порівняно невеликих територіях концентрується велика кількість людей, автотранспорту і різних підприємств, є центрами техногенного впливу на природу.
Забруднення повітря
Газові і пилові викиди промислових підприємств, скидання ними в навколишні водойми стічних вод, комунальні і побутові відходи великого міста забруднюють навколишнє середовище різноманітними хімічними елементами. У більшості промислових пилів і відходів вміст таких елементів, як ртуть, свинець, кадмій, цинк, олово, мідь, вольфрам, сурма, вісмут і ін., у сотні, тисячі і десятки тисяч разів вище, ніж у природних ґрунтах.
Атмосферний шлях надходження токсичних речовин в організм людини призводить до того, що протягом доби він споживає близько 15 кг повітря, 2,5 кг води і приблизно 1,5 кг їжі, крім того, при інгаляції хімічні елементи поглинаються організмом найбільше інтенсивно. Так, свинець, що надходить з повітрям, абсорбується кров'ю приблизно на 60%, що тоді як надходить з водою - на 10%, а з їжею - лише на 5%. Забрудненням атмосфери обумовлене до 30% загальних захворювань населення промислових центрів. .
Хмари чорного диму вперше огорнули багато міст Європи й Америки в XIX - початку XX століття. Лідер промислової революції - Великобританія зайняла перше місце і по забрудненню повітря. Лондон став відомий своїм густим туманом, що додав своєрідний колорит детективним історіям, але скоротив життя багатьох городян. Однак на зорі індустріалізації ступінь впливу забрудненого повітря на здоров'я не була визначена, тому що в цей період у результаті поліпшення санітарних умов і харчування відбулося різке зниження смертності від інфекційних хвороб, що замаскувало шкоду, принесена забрудненим повітрям. У 1943 році жителі Лос-Анджелеса стали скаржитися на періодичну появу в повітрі дратівної світло-блакитного серпанки. Експерти установили її зв'язок із присутністю сірчистого газу. Промисловий викид цієї речовини був скорочений, але димку над містом продовжувала з'являтися. Дослідження показали, що вуглеводи, що містяться в парах бензину, взаємодіючи з іншими забруднювачами, під дією сонячних променів утворять нові з'єднання. Адміністрація міста вирішила ліквідувати витік газів з бензосховищ численних нафтоперегінних заводів, однак димку над містом повністю не зникала. Тоді стало ясно, що забрудниками повітря є автомобілі. Так світ був познайомлений з фотохімічними окислювачами - з'єднаннями озону з різними речовинами, що утворяться шляхом взаємодії вуглеводнів з окислами азоту, виділюваними автомашинами й енергетичними підприємствами, при сонячному світлі.
Термін "смог" був уперше застосований до хмари, що нависли над Лос-Анджелесом. Зі збільшенням числа автомашин подібне явище стало спостерігатися і над іншими містами.
В даний час автомобіль стоїть на першому місці по абсолютному викиді газів. Він джерело майже половини забруднювачів повітря. Головну шкода заподіює чадний газ, однак негативно на організм людини впливають також вуглеводи, окисли азоту, що містяться у вихлопних газах, і фотохімічні окислювачі.
Серед джерел забруднення, що негативно впливають на здоров'я людини, автомобіль грає значну, але не основну роль. Автомобілі є причиною 10-25% захворювань, хоча, як ми вже говорили, виробляють майже половину всіх забруднювачів повітря. Окисли сірки і різноманітні дрібні частки (суміші сажі, попелу, пилу, крапельок сірчаної кислоти, азбестових волокон і т.д.) викликають більше хвороб, чим вихлопні гази автомобілів. Вони надходять в атмосферу від електростанцій, заводів і житлових будинків. Окисли сірки і частки пилу звичайно концентруються в місцях найбільш інтенсивного спалювання вугілля, вони небезпечні, головним чином, узимку, коли спалюється більше палива. Фотохімічний смог, навпаки, буває більш щільним у літню пору. Найбільш драматичні приклади забруднення повітря: у долині Маасу В Бельгії, 1930 р. - 6000 захворілих, 60 померлих; у Донорі, штат Пенсільванія, 1948 р. - 6000 захворілих, 20 померлих; у Лондоні, 1952 р. - 10000 захворілих, 4000 померлих. У кожнім з цих випадків смертність зростала чи знижувалася відповідно до змін забруднення повітря, незалежно від кліматичних умов, і була результатом серцево-судинних і респіраторних захворювань.
Забруднене повітря уражає насамперед легені, найбільш небезпечні окисли сірки і дрібні частки. Серед захворювань органів дихання виділяють гострі (застуда, бронхіт, запалення легень). В усіх країнах на долю респіраторних захворювань приходиться більше випадків, чим на всі інші хвороби, разом узяті. Катар верхніх дихальних шляхів дотепер залишається самою розповсюдженою хворобою.
Забруднення навколишнього середовища позначається і на виникненні такого захворювання, як рак легень, хоча основна роль у патогенезі цього захворювання належить палінню. Для жителів великих міст імовірність цієї хвороби приблизно на 20-30% вище, ніж для людей, що живуть у селах чи невеликих містечках. Установлено зв'язок між змістом твердих часток у повітрі і частотою рака шлунка і предстательної залози. Передбачається, що окисли азоту, що знаходяться в повітрі, з'єднуючись з іншими забрудненнями, утворять нітрозаміни - речовини, що відносяться до найбільш активних канцерогенів. Очевидно, у виникненні раку легень беруть участь і радіоактивні частки, розсіяні по усьому світі в зв'язку з іспитами ядерної зброї і діяльністю атомних електростанцій. Серед різноманітних радіоактивних речовин найбільш небезпечний плутоній, що відрізняється дуже повільним розпадом.
Виявлено зв'язок забруднення атмосферного повітря з ростом захворювань генетичної природи, при цьому рівень уроджених пороків розвитку в умовах промислових міст залежить не тільки від інтенсивності забруднення, але і від характеру атмосферних викидів. Ряд хімічних речовин має мутагенну дію, що може виявлятися в збільшенні частоти хромосомних аберацій у соматичних і полових клітках, що приводить до новотворів, спонтанним абортам, перинатальної загибелі плоду, аномаліям розвитку і безплідності. У забруднених районах частіше зустрічаються несприятливо протікають вагітності і пологи. Діти, породжені після патологічної вагітності, у забруднених атмосферними викидами районах, часто мають низькі масу. тіла і рівень фізичного розвитку, а також функціональні відхилення серцево-судинної і дихальної систем.
Відзначений різноспрямований вплив факторів різної інтенсивності на людину. Так, великий ступінь забруднення повітря викликає уповільнення процесів росту і розвитку, наростання дисгармонійності за рахунок підвищення жировідкладення, а малі концентрації шкідливих речовин активують процеси акселерації. Порівняння антропометричних даних у дітей показало, що ріст, маса тіла й окружність грудної клітки в районі з забрудненим повітрям більше, ніж у районах з меншим ступенем забруднення. Таке явище свідчить про можливу стимуляцію фізичного розвитку впливом несприятливих зовнішніх факторів малої інтенсивності (ріст і маса тіла найбільших величин досягають у районах із середнім ступенем забруднення). Однак таке прискорення фізичного розвитку супроводжується помітним ослабленням ефективності серцево-судинної системи.
Виявлено взаємозв'язок змісту токсичних речовин у крові, сечі, волосс і інших тканинах людей зі ступенем їхньої шкідливої дії на організм. Концентрація речовини в тканинах і виділеннях служить показником ступеня несприятливого впливу на організм. Виявлено залежності між рівнями кадмію і свинцю у волоссі школярів і їхнім розумовим розвитком. Найпоширеніший з токсичних важких металів - свинець, тому що він входить до складу бензину. Переносяться по повітрю нікель, кадмій, берилій і ртуть відносно рідкі, але в деяких районах вони являють собою серйозну загрозу. Причому особливо небезпечно те, що нагромадження цих металів в організмі починається з рівня забруднення, значно меншого гранично припустимих норм.
Забруднення атмосферного повітря розбудило в людях велику заклопотаність, чим будь-який інший вид руйнування навколишнього середовища. Програми заходів щодо запобігання забруднення повітря у великих містах зважувалися повільно, коштували дорого і часто порушувалися. Проте вони принесли визначені результати: так, лондонці зараз бачать сонце на 70% частіше, ніж у 1958 році. В даний час більшість розвитих країн зайнялося ліквідацією основних джерел забруднення повітря. Переклад енергетичних установок з вугілля на нафту і природний газ значно зменшив викид окислів сірки. Удосконалення конструкції автомобілів знизило викид газів, що містять окис вуглецю і вуглеводні. Там, де приймаються заходи для боротьби з забрудненням повітря, можна відзначити і поліпшення стану здоров'я населення.
Додаткове джерело хімічних речовин для організму міських жителів - сільськогосподарська продукція. Вирощувана поблизу міст, вона забруднена добривами і пестицидами (їхня кількість часта перевершує розумний рівень), а також опадами, що містять часом усю таблицю Менделєєва. Техногенні потоки в атмосфері відбиваються в складі і просторовому розподілі атмосферних випадань, фіксуємих сніговим покровом чи ґрунтом. Загальний рівень пилу в містах у 30-40 разів вище фонового, а поблизу промислових підприємств спостерігаються аномальні території, забруднення яких у 600 разів вище фонової. навіть у нових мікрорайонах великих міст, порівняно вилучених від промислових зон, зміст хімічних елементів у випаданнях у 2-3 рази вище, ніж у фонових умовах, а безпосередньо в зонах промислового виробництва їхній зміст зростає в 10-20 разів; створюючи екстремальні ситуації.
Ступінь забруднення ґрунтів найбільш інтенсивна біля підприємств кольорової металургії (у 450 разів вище фонової), приладобудування (у 300 разів) і чорної металургії (у 250 разів) і менш інтенсивна поблизу машинобудівних і хімічних підприємств. Концентрації забрудників в атмосфері убувають по експоненті в міру видалення від їхнього джерела, таким чином, і ґрунти забруднюються з таким же градієнтом концентрацій - від центра до периферії, що обумовлює високий ступінь забруднення житлових масивів, що примикають до підприємств.
Істотний вплив на забруднення ґрунту роблять застосовувані в сільському господарстві хімікати - пестициди, гербіциди, що займають перше місце в забрудненні навколишнього середовища. Залишкова кількість пестицидів виявлена в 20% проб, узятих у ґрунтах 198 тис, га сільгоспугідь Росії в 1991 році. Друге місце займають важкі метали, що значно випереджають такі широко розповсюджені забруднювачі, як окис вуглецю, сірчистий ангідрид, нафтопродукти і фотохімічні оксиданти.
Між геохімічною структурою забруднення територій міст і станом здоров'я населення існує зв'язок, що просліджується на всіх етапах - від нагромадження забруднюючих речовин і виникнення імунобіологічних змін в організмі до підвищення захворюваності. Показники захворюваності дітей бронхіальною астмою, бронхітами, отитами, коньюнктивітами корелюють з масою випадань. У забруднених районах міста показники захворюваності на 40-60% вище, ніж в інших районах. [1, 2]
Забруднення води
Одна з особливо гострих проблем великого міста - вода. Історично розвиток людства зв'язаний з водопостачанням - людина почала вести осілий спосіб життя саме біля води. Останнім часом більшість великих міст випробують постійно наростаючі труднощі з водопостачанням. Хоча для задоволення життєвих потреб людини досить 5 л води, йому її потрібно значно більше: тільки для нестатків особистої гігієни і побутових потреб необхідно витрачати не менш 40-50 л води. Витрата води в місті складає в середньому від 150 до 200 л, а в ряді промислових центрів - до 500 л у день на душу населення. У невеликих містах вода використовується в більшій мері на побутові нестатки, тоді як у великих центрах співвідношення між кількістю води на промислові і побутові нестатки прямо протилежне.
Незважаючи на те, що споживання води неухильно збільшується через ріст населення Землі, головну погрозу представляє не це, а прогресуюче забруднення рік, озер і підземних вод. Наприкінці XIX століття чистота води представляло приватну проблему охорони здоров'я. Тіфи, епідемічні коліти і дизентерія, викликані бактеріями, що передаються через воду, полягає в тім, що вони володіють високою біологічною активністю і беруть участь у багатьох процесах життєдіяльності: білковому, жировому, вуглеводному, вітамінному, мінеральному обміні, газо- і теплообміні, тихорєцькій проникності, клітинному розподілі, кісткоутворенні, кровотворенні, росту, розмноженні, імунобіологічних реакціях. Вплив мікроелементів на обмін речовин тісно зв'язано з їхнім впливом на активність ферментів, частина мікроелементів входить у структуру гормонів і вітамінів.
Забруднення води стало предметом інтенсивного вивчення, тому що кількість людей, що страждають хворобами, що передаються через забруднену воду, обчислюється мільйонами. [1, 2]
Шумове забруднення
Навколишнє середовище - складна система. Це поняття містить у собі не тільки повітря, ґрунт і воду. Шум також відіграє значну роль у житті людини, особливо у великих містах. Доведено негативний вплив шуму на ЦНС, вегетативні реакції, артеріальний тиск, діяльність внутрішніх органів. Високий рівень шуму сприяє підвищенню числа гіпертензій і гіпотензій, гастритів, виразкової хвороби шлунка, хвороб залоз внутрішньої секреції й обміну речовин, психозів, неврозів, хвороб органів кровообігу. В облич, що проживають у гучних районах, частіше виявляються церебральний атеросклероз, збільшене зміст холестерину в крові, астенічний синдром. Частка немовлят зі зниженою масою зростає відповідно збільшенню рівня шуму.
При сильних шумах порушення, досягаючи вегетативної нервової системи, діє на центри, що регулюють артеріальний тиск, подих і діяльність травного тракту, впливає на кору великих півкуль. У результаті тривалого впливу шумів малої інтенсивності в центрах слухового аналізатора утворюються домінантні вогнища, що гальмують діяльність інших центрів, унаслідок чого порушуються багато функцій організму.
В умовах інтенсивного шуму розвивається виражене охоронне гальмування в корі великого мозку, відбуваються серйозні зрушення у вищій нервовій діяльності (порушується урівноваженість нервових процесів, знижується їхня рухливість, умовно-рефлекторна діяльність погіршується), що приводить до зміни нормальних корково-підкіркових співвідношень.
Можливе порушення функцій нервової системи при впливі шуму пов'язано зі зрушеннями обміну речовин у нервовій тканині. Головний мозок – орган високої фізіологічної активності – дуже чуттєвий до кисневого голодування. При впливі шуму розвивається гіпоксія мозку, тому що шум підвищує тонус судин мозку, знижує кровонаповнення його тканин, що є наслідком зміни стану судинорухаючого центру у відповідь на шумове подразнення. Вегетативні реакції, що супроводжуються погіршенням кровообігу різних органів, порушенням серцевої діяльності, зміною артеріального тиску, особливо виражені при шумовому впливі в 65-95 діб.
При дії шуму відбувається зменшення змісту цукру в крові до нижнього рівня норми, що викликає активізацію наднирників і підвищення концентрації адреналіну в крові. Тривалий вплив шуму гнітить функцію наднирників, що приводить до різанням гіпогликемії. Шум у 60 діб, региструємий іноді на міських транспортних магістралях, знижує деякі показники імунітету. Виявлення ремостабільних аутоантитіл у низьких концентраціях розцінюється фахівцями як компенсаторна реакція на дію несприятливих факторів середовища. Такі аутоантитела відносяться до розряду аутоагрессоров, і виражене підвищення їхнього змісту при дії шуму може сприяти формуванню патологічних процесів. Таким чином, впливаючи на кору великих півкуль головного мозку і центри вегетативної нервової системи, шум негативно впливає на різні органи і системи людини. [1, 2]
Електромагнітні поля
Серед фізичних факторів навколишнього середовища, що негативно впливають на здоров'я городян, усе велику роль грають електромагнітні поля (ЕМП) короткохвильового, ультракороткохвильового і надвисокочастотного діапазону (КВ, УКВ, СВЧ). Їхнє основне джерела – короткохвильові передавачі, телецентри, радіолокатори, надвисокочастотні і середньохвильові передавачі. Вважається, що погіршення самопочуття під дією ЕМП є результатом впливу цих полів на електромагнітні процеси в організмі, пов'язані з регуляцією фізіологічних функцій.
Найбільш уразлива до таких впливів нервова система. Передбачається, що чільна роль у механізмах дії ЕМП належить лимбічним структурам головного мозку і гіпоталамусу. Можливо, діючи на екстро- і інтерорецептори організму, електромагнітна енергія викликає нервові імпульси, що надходять у кору великого мозку, гіпоталамус і спинний мозок. Гіпоталамус, функціонально зв'язаний з гіпофізом, втягує в процес наднирники, гормони яких впливають на склад крові, роботу внутрішніх органів і нервову систему. Імпульси, що проходять через спинний мозок і вегетативну нервову систему, досягають внутрішніх органів і впливають на їхній функціональний стан.
Великою чутливістю до дії електромагнітних полів володіє статева сфера: зміни в ній викликаються як прямим, так і опосередкованим їх впливом. У першому випадку полові залози уражаються безпосередньо, у другому – їхній розлад зв'язано з несприятливим впливом полів на нервову й ендокринну системи.
Вплив полів на організм матері обумовлює народження неповноцінного потомства, віддалені наслідки дії ЕМП виявляються в порушенні генеративної функції в наступних поколіннях. Електромагнітні поля КВ- і Укв-діапазону впливають на серцево-судинну систему, що виражається в уповільнені пульсу, незначному розширенні границь серця, глухости серцевих тонів, погіршенні провідності серця і судинної гіпотонії. Можливі два шляхи впливу ЕМП на реакції серцево-судинної системи: перший – безпосередньо на вузли автоматії серця, другий – через центральну нервову систему.
Електромагнітні поля малої інтенсивності стимулюють збільшення маси тварин, а великий, навпроти, гнітять її. Збільшення маси, очевидно, зв'язано зі зниженням обміну речовин, що порозумівається гнобленням функції щитовидної залози.
У силу того, що вплив на здоров'я факторів навколишнього середовища у випадку їхньої малої інтенсивності реалізується через бессимптомне нагромадження або шкідливі речовини, або патологічних змін в органах і тканинах, тільки комплексне визначення ранніх ознак змін в організмі може дати прогностично значимі результати. Будучи функцією від багатьох перемінних, здоров'я населення являє собою інтегральний показник якості навколишнього середовища. .
Встановлено, що комбінована дія факторів середовища на здоров'я людини може давати різні ефекти. Так, рівень загальної захворюваності дітей залежить як від забруднення атмосферного повітря оксидом вуглецю, . так і від міського шуму. При спільній дії обох факторів ріст захворюваності збільшується. На поширеність алергійних захворювань значно впливають атмосферні забруднення і незадовільні житлові умови. При сполученні цих ефектів захворюваність зростає більш інтенсивно. Виявлено, що спільна дія оксиду вуглецю й оксидів азоту, оксиду вуглецю і сірковуглецю, оксиду вуглецю і сірчистого ангідриду може викликати більш виражений гіпотензивний ефект, чим кожне з цих речовин окремо. При сумарному впливі оксиду вуглецю й електромагнітних полів брахикардія виражена в більшому ступені, чим при ізольованій їхній дії. Спільна дія сірчистого ангідриду. оксиду вуглецю й електромагнітних полів зменшує систоличний обсяг серця; сірчистого газу, оксидів азоту й оксиду вуглецю погіршує функцію подиху; електромагнітних полів і оксиду вуглецю, а також шуму і сірковуглецю збільшує число дітей з незадовільними показниками стану ЦНС.
Сполучення декількох, нехай слабких, але односпрямованнодіючих факторів може призвести до достовірних зрушень показників здоров'я. Таким чином, додавання кожного нового фактора робить ризик захворювання більш високим. На поширеність ішемічної хвороби серця найбільше істотно впливають забруднення атмосферного повітря, високий рівень шуму і надходження пестицидів з харчовими продуктами. При збільшенні забруднення атмосферного повітря захворюваність ішемічною хворобою серця може зрости на 44%, при посиленому акустичному впливі – на 20%, залишкові кількості ДДТ у продуктах харчування (молоці, м'ясі, олії) можуть сприяти росту захворюваності на 26%. У той же час спільний вплив цих факторів підвищує кількість людей з даною патологією майже в два рази.
[1, 2]
2.2 Соціальні та психологічні проблеми урбанізації
Крім високого ступеню антропогенного навантаження на довкілля та організм людини урбанізоване розселення також породжує значну кількість соціальних та психологічних проблем. Сюди можна віднести вищий рівень злочинності у містах, ніж у сільській місцевості (яскравий приклад – місто Ріо-де-Жанерейро), проблему псевдоурбанізації – зростання міст за рахунок збільшення кількості та розміру кварталів гетто та трущоб (місто Ріо-де-Жанерейро, місто Делі). Жителі міст піддаються значному психічному навантаженню. Сучасне велике місто з його величезними прямокутними будинками зі скла і бетону, уздовж і поперек пересічений транспортними магістралями з нескінченним потоком автомобілів, що вивергають зі своїх надр задушливі вихлопні гази, обмеженими можливостями пішого пересування, безупинним шумом і нескінченною штовханиною придушує біологічну природу людини, позбавляє необхідного фізичного навантаження, гнітить його психіку. Утомлений житель міста, із властивої йому підвищеною дратівливістю, невмотивованою заклопотаністю, загальною млявістю, шукає звільнення від цього стану на лоні природи, у кіно, чи театрах у телеекранів, у читанні чи літератури інших подібних заняттях, але це не дає бажаного результату. Утома накопичується і реалізується в порушенні тих чи інших функцій організму.

Висновки
Таким чином, що стосується впливу урбанізації на природне середовище, то можна відзначити постійне зростання навантаження на нього, постійне забруднення та виснаження природних ресурсів та уповільнення темпів їх відновлення.
Урбанізація неоднозначно діє на людське суспільство: з одного боку, місто надає людині ряд суспільно-економічних, соціально-побутових і культурних переваг, що позитивно позначається на її інтелектуальному розвитку, дає можливість для кращої реалізації професійних і творчих здібностей, з інший – людина віддаляється від природи і попадає в середовище зі шкідливими впливами – забрудненим повітрям, шумом і вібрацією, обмеженою житлоплощею, ускладненою системою постачання, залежністю від транспорту, постійним змушеним спілкуванням з безліччю незнайомих людей – усе це несприятливо позначається на його фізичному і психічному здоров'ї.
Положення збільшується тим, що міста-гіганти розвивалися стихійно і, як правило, без обліку біологічних потреб і психологічних особливостей людини. 
Проблеми, зв'язані з урбанізацією та урбанізованим розселенням, необхідно вирішувати не окремими приватними заходами, вишукуючи скоростиглі і малоефективні рішення, а розробивши комплекс взаємозалежних соціальних, екологічних, технічних і інших мір. В усіх випадках людина і навколишнє середовище повинні розглядатися як єдине ціле. [4, 5]
Отже, необхідним є перехід від екстенсивного розвитку урбанізації до інтенсивного. При інтенсивному розвитку урбанізації відбувається не стільки створення нових, скільки вдосконалення соціально-економічному розвитку існуючих, формування мережі міст відповідно до потреб країни. Для цього типу розвитку урбанізації характерний перехід на багатофункціональну основу розвитку міст, що виражається в ускладненні структури і розширенні складу міських функцій. В цьому випадку місто розвивається не так у ширину, як у глибину – шляхом якісного вдосконалення і подальшого перетворення міських поселень, ускладнення форм та систем урбанізаційних структур у межах охоплених містами територій. [3]

Список джерел:
1. Агаджанян Н.А., Торшин В.И. Екологія людини. М., 1994.
2. Загальна біологія. Проф. А.С. Данилевський. Під. Ред. Ю.И.
3. Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до соціальної географії: Навч. Посіб. – К. Т-во «Знання», КОО, 2000. – 204 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
4. Перцик Е. Н. География городов (геоурбанистика). – М.: Высшая школа, 1991. – 156 с.
5. Реймс Н.Ф. Екологія. Теорія, закони, правила, принципи і гіпотези. М., 1994.
6. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії: Навч. Пос. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с.

Географічна наука