Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Відомі географи, географічні персоналії

Маккіндер Хелфорд Джон

Сер Хелфорд Джон Маккіндер (англ. Halford John Mackinder; 15 лютого 1861 - 6 березня 1947) - видатний англійський географ і геополітик, член Таємної ради, засновник теорії "Хартленда". Народився майбутній географ та геополітик у Гайнсборо у 1861 році. Закінчив коледж Епсом та 1880 року вступив до Оксфордського університету.

 

За свідченнями В.Г. Паркера, з дитинства Маккіндер мав сильну зацікавленість природними явищами, а особливо історією та міжнародними відносинами; також мав неабияку пристрасть до картографії.


Допоміг заснувати університет у Рідінгу в 1892, а також Географічну Асоціацію (англ. Geographical Association) в 1893, яка пропагувала викладання географії в школах. Займав посаду голови цієї організації від 1913 до 1946 і був президентом починаючи з 1916 року. У 1895 році став одним з засновників Лондонської Школи Економіки. У 1887 році обіймає посаду викладача географії в Оксфордському університеті, на той час найвищу посаду для британського географа. До 1899 р. організував єдину Школу Географії, тоді ж здійснює сходження на гору Кенія. Був призначений директором Лондонської школи економіки і політичних наук. З 1910 по 1922 рік він був членом палати громад, а в проміжку (1919-1920) британським посланником в Південній Росії.

У 1887 році виходить перша важлива праця Маккіндера "Предмет та методи географії", у якій обгрунтовував залежність геополітичної ситуації фід фізико-географічних умов країни та її географічного положення, а політичної ситуації - від взаємодії природи та суспільства. Природні умови, за Маккіндером, включають рельєф, клімат, рослинність, присутність або відсутність природних ресурсів. У 1902 р. вийшла публікація "Британія та Британські Моря" (англ. Britain and The British Seas), яка включала перший повний геоморфологічний опис Великобританії, в якій автор описав Великобританію як "брилу вугілля оточену рибою", а також як "Європу, що насправді не розташована в Європі", зазначив геополітичні загрози для Британії з боку Росії та США - могутніх континентальних сил. Був членом клубу “Коефіцієнти ” (англ. The Coefficients dining club), який з’явився у 1902 і об'єднував соціальних реформаторів.

Вчений прийшов у геополітику в 1904 році. У тому ж році видано його головна праця "Географічна вісь історії" (англ. Geographical pivot of history), в якому Маккіндер вводить поняття Хартленда. Часто саме публікація цього твору розглядається як початок геополітики як науки, хоча сам Маккіндер не використовував цей термін. Хартлендом (англ. Heartland - "серцевинна земля") Маккіндер назвав центральну частину Євразії, навколо якої розташовані внутрішня дуга (Європа - Аравія - Індокитай) і периферійна дуга (Америка - Африка - Океанія). Особливо варто відзначити, що до периферії Маккіндер відніс і Сполучені Штати Америки. Маккіндер, на відміну від більшості своїх співвітчизників, надавав більше значення для геополітичного становища держави земній масі суходолу, ніж морській могутності. Майже відразу після Першої Світової війни Маккіндер пише працю "Демократичні ідеали та реальність" - одна з ключових робіт в царині міжнародної політики, хоча і написана географом, що є розширеним викладом нарису 1904 року. "Події війни підтврдили мої уявлення" - казав Маккіндер. Для Маккіндера існує "світовий острів", розділений на 6 регіонів: Берегова Європа (Західна і Центральна Європа), Берегова Азія (Індія, Китай, Південно-східна Азія, Корея та Східний Сибір), Арабський світ (Аравійський півострів), Сахарський регіон (Північ Африки), Центр-Південь світу (Південна африка) і найбільш важливий Центр (Серце) світу або "Хартленд" (Євразія). Маккіндер сформулював тут свою максиму наступним чином: "Хто контролює Східну Європу, той командує Хартлендом; Хто контролює Хартленд, той командує Світовим островом (тобто Євразією і Африкою); Хто контролює світовий острів, той командує світом". Незважаючи на те, що теорія Хартленду не отримала відразу широкої популярності поза межами географічних кіл, з часу своєї появи і до сьогодні вона має вплив на формування зовнішньої політики найбільших світових держав, зокрема і путінської Росії.

У 1919 році Маккіндер був призначений британським Верховним комісаром на півдні Росії і посланий через Східну Європу для того, щоб повідомляти про стан антибільшовицьких сил, очолюваних генералом Денікіним. Ця місія дозволила Маккіндера давати свої рекомендації британському уряду з геополітики у Східній Європі в дусі ідей які він опублікував у книзі Демократичні ідеали і дійсність. Маккіндер був антикомуністом (займаючи пост представника Британської дипломатичної місії в Росії, він намагався об'єднати білогвардійські сили), проте його основна мета полягала у попередженні можливості нової великої війни (попередження, яке давав також економіст Джон Мейнард Кейнс). У 1920 році Маккіндера посвячують в лицарі.

У 1943 році виходить остання, третя праця Маккіндера - "Земна куля і досягнення миру", де кардинально переглядається майбутнє світовий устрій після закінчення Другої світової війни. У своїй роботі Маккіндер вводить нову геополітичну вісь - США, обгрунтовує ідею геополітичних блоків і передбачає становлення двополярної світу, що обертається навколо двох протиборчих одна одній осей: Сполучених Штатів і Радянського Союзу (Хартленда). Тому Маккіндера прийнято вважати основоположником теорії атлантизму.

Маккіндер доклав вирішальних зусиль для формування географії як окремої дисципліни у Великобританії. Хоча визнання географії як дисципліни в Оксфорді затрималося до 1934 року, вона була визнана у 1917 році у Ліверпульському університеті та в університеті Аберіствіт в Уельсі (англ. University of Wales, Aberystwyth). Його внесок у розвиток викладання географії у Великобританії є напевне найвагомішим серед інших британських географів. На намагання Маккіндера утвердити географію як навчальну дисципліну у англійській освіті мали сильний вплив ідеї М Садлера та Г. Мозлі.

Географічна наука