Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Відомі географи, географічні персоналії

Тюнен Йоганн

Йоганн Генріх фон Тюнен (нім. Johann Heinrich von Thünen; 24 червня 1783, Канаріенгаузен, поблизу міста Євер - 22 вересня 1850, Телла, Мекленбург) - німецький економіст, представник німецької географічної школи в економічній науці, один з попередників маржиналізму. Народився вчений 24 червня 1783 в маєтку свого батька Канаріенгаузена у Єверланді і був нащадком фризького землевласницького роду.

У ранньому дитинстві у Тюнена виявилася схильність до математики. Крім цього великий інтерес у нього викликало сільське господарство - його вивчення він почав з 13 років, влаштувавшись учнем до одного єверскому господаря. Надалі Йоган вступив до Геттінгенського університету, де він планував повністю присвятити себе вивченню сільського господарства. Однак провчився він там лише рік, так як після першої літньої практики Тюнен одружився і покинув університет. Надалі Йоганн Генріх фон-Тюнен придбав маєток Телло в Мекленбурзі біля м. Росток, де він все життя займався веденням власного господарства, доходів від якого вистачало на задоволення духовних потреб господаря в період зимового міжсезоння. Займаючись сільським господарством. Тюнен був першим, хто використав диференціальне числення в економічній науці. Незважаючи на абстрактний характер своїх робіт, він витратив 10 років на складання бухгалтерських балансів свого маєтку для того, щоб мати емпіричне підтвердження свох гіпотез.

Саме там народився його унікальний твір під назвою "Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економіки. Дослідження про вплив хлібних цін, багатства грунту і накладних ресурсів на землеробство" ("Der Isolierte Staat in Beziehung auf Landwirtschaft und Nationaloekonomie"). Дана робота вперше була видана в 1826 році, друге видання з невеликими доповненнями до першого з'явилося в 1842 році. Третє - було опубліковано вже після смерті автора - в 1875 році.

Основною метою даної роботи Тюнен ставив визначення ролі основних факторів розміщення сільськогосподарського виробництва і взаємозв'язку між ними. При цьому до основних факторів розміщення сільськогосподарського виробництва він відносив:
1. відстань від господарства до міста (ринку збуту);
2. ціну на різні види сільськогосподарської продукції;
3. земельну ренту (віддача на капіталовкладення в земельні ресурси), або якщо точніше, то диференціальну ренту I за місцем розташування.

Для досягнення поставленої мети Тюнен уклав абстрактну модель, що представляє собою ізольовану країну, що складається з одного дуже великого міста, розташованого посередині родючої рівнини, не порізаної ніякими судноплавними ріками і каналами. Єдиним видом транспорту в даній державі був гужовий. Рівнина навколо великого міста за Тюненом мала абсолютно однаковий грунт, скрізь зручний для обробки. Крім цього, вона була оточена величезними неосвоєними просторами, які відділяли всю державу від решти світу. Обов'язок даної частини ізольованої держави полягав у постачанні великого міста продуктами харчування, тоді як місто повинне було задовольняти всі потреби навколишньої території в продуктах промислового виробництва.

Склавши таку модель, Тюнен поставив питання про те, які форми прийме при встановлених передумовах сільське господарство і як буде відображатися на ньому більша чи менша відстань від міста, якщо це господарство буде вестися цілком раціонально. Шляхом складних розрахунків, проведених на основі теоретичних передумов і величезного обсягу аналітичної інформації, яку Тюнен багато років скрупульозно збирав, ведучи реальне господарство в маєтку Телла, Йоганн Генріх створив математичну просторову модель змінюючих одна одну систем сільського господарства. Графічно дану модель автор зобразив у вигляді концентричних кіл (або кілець), розташованих навколо великого міста, які забезпечують мінімум переміщень. При цьому для кожного кільця Тюнен вибрав таку агроспеціалізацію, яка забезпечувала б найбільшу вигоду власникові маєтку. Згідно з цим біля центру розташувалися ті виробництва, які дають швидкопсувні продукти, а також такі види сільськогосподарських культур, які мають значний обсяг і вагу відносно до своєї вартості. У міру віддалення від міста виробляються ті продукти, транспортування яких дешевше щодо їх вартості.

За Тюненом, в 1-у поясі вільного господарства застосовується вироблений в місті гній, а значить, земля може використовуватися найбільш інтенсивно, без сівозмін. Межа цього поясу визначається співвідношенням витрат на транспортування гною з міста і на виробництво його в господарстві. А спеціалізація пов'язана з транспортабельністю продуктів і з інтенсивністю самого виробництва, оскільки землі у міста дорогі. По суті цей пояс концентрує господарства типово приміської спеціалізації. У найближчій до міста зоні найбільш вигідно садівництво та городництво в поєднанні з молочним тваринництвом при стійловому утриманні худоби цілий рік (полуниця, кольорова капуста, салат, капуста, картопля, ріпа, сіяння конюшини, свіже молоко).
Другий пояс у Тюнена зайнятий лісовим господарством. Близькість його до центру автор пояснює великою потребою ринку в паливі та малої транспортабельністю дров та ділового лісу при гужовому транспорті.
Слідом за зоною лісового господарства йдуть три зони, в яких жито є найбільш важливим ринковим продуктом. При цьому істотні відмінності між цими концентричними кільцями визначаються інтенсивністю землеробства, включаючи витрати на одиницю площі і врожайність. Таке зниження в міру віддалення від міста Тюнен також доводить, виходячи із зміни ренти і витрат на перевезення зерна.
За межами цих трьох зон екстенсивного господарства рентабельним є лише пасовищне тваринництво (вівчарство і скотарство). На ринок у даному випадку поставляється лише продукція тваринництва, тоді як жито використовується для власних потреб.

Дана просторова диференціація у використанні земель і сільськогосподарському виробництві стала результатом взаємодії трьох факторів:
1. номенклатури і обсягів аграрного виробництва, необхідних місту;
2. технології аграрного виробництва і перевезення готової продукції;
3. прагнення кожного виробника до максимізації земельної ренти шляхом виробництва таких видів продукції, для яких положення його земель щодо ринку збуту найбільш вигідне.

Однак Тюнен чудово розумів, що вихідна побудова не зустрічається ніде в чистому вигляді. Тому він у своїй роботі вводив нові умови, передумови та розрахунки витрат, цін і відстаней, що відбилося на наступних 3-х його схемах. Так при додаванні дешевшого, ніж гужовий, водного транспорту, а також другого, але менш великого міста, перша зона значно розширилася і простяглася вздовж річки майже до кордону ізольованої держави. Пояс екстенсивного тваринництва, навпаки, відступив назад і істотно звузився. Поява другого міста призвело до виникнення нової зони - зони впливу малого міста. На наступному етапі Тюнен розглянув вплив земель різної якості на модифікацію вихідної зональної схеми. Тут же він провів значний обсяг розрахунків, які, в свою чергу, допомогли йому визначити раціональні розміри оподаткування, пов'язані з цінами на зерно та потребами ринку.

Дана робота Тюнена після виходу в світ була критично оцінена багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими, в число яких входять: П. Хаггет, Ю.Г. Саушкін, К. Маркс, А. Льош, Б.М. Семевський та багато інших.
Так, за Хаггетом основними недоліками теорії Тюнена служать значне спрощення передумов і надмірний емпіризм. Тюнен, на думку Семевського, абстрагується не від другорядних, а від основних моментів, які насправді визначають розміщення сільського господарства. Теорія Тюнена ігнорує багатогранності реальних умов розвитку і розміщення сільського господарства - шалену конкуренцію, кризи сільського господарства тощо.
Однак навіть за таких спрощених передумов, на думку Августа Льоша, утворення кілець не можна вважати неминучим. Цей дослідник довів, що для 2-х сільськогосподарських культур можливі 17 комбінацій з перевагою якої-небудь однієї з них або паралельним вирощуванням обох і що тільки 10 поєднань приводять до утворення кілець.
Третій недолік теорії Тюнена Хаггет бачить у статичності моделі. У ній не враховується ні зростання великого міста, ні зміни систем сільського господарства, які нібито утворюють "концентричні" пояси, у зв'язку з розвитком виробництва і зміною людським суспільством природних умов. Подібне зауваження робить у своїй книзі "Вступ до економічної географії" і Ю. Г. Саушкін. Крім цього Саушкін зазначає, що не тільки зміна транспортних умов (видаль від ринкового центру) визначає сьогодні розвиток і розміщення систем сільського господарства.

Теорія земельної ренти Тюнена аж до питання про походження ренти і про відношення заробітної плати до ренті збігається з теорією Рікардо, з яким він поділяв і схильність вдаватися в політико-економічних дослідженнях до математичних викладок. Однак, незважаючи на те, що політекономії Тюнен не дав нічого нового, його внесок в економічну географію виключно великий. Справа в тому, що Йоганн Генріх фон-Тюнен у своєму творі вперше створив схему, близьку до моделі оптимального розміщення сільськогосподарського виробництва, в якій головним аргументом є відстань (від центру "ізольованої держави"). Цим він поклав початок розвитку в економічній географії абсолютно нового і як говорив Саушкін "багато в чому несподівано самобутнього" напрямку - теорії розміщення. У понятійно-термінологічний апарат якої він ввів загальнонаукові уявлення про "ідеальні об'єкти", "економічний простір", його властивості (насамперед однорідності або ізотропності), зональні або поясні структури, градієнти цін і рентних платежів. Важливо також і те, що сама ідея встановлення просторових закономірностей у розміщенні цілісних систем сільського господарства (а не ізольованих окремих культур і галузей сільського господарства), висловлена Тюненом, була для свого часу абсолютно новою.

Інша заслуга Тюнена полягає в тому, що він був першим, хто застосував грунтовні математичні розрахунки для обгрунтування розміщення виробництва. Відкритий ним метод математичного моделювання системи просторових економічних зон в значній мірі передбачив сучасні економіко-математичні методи, в тому числі метод лінійного програмування.

в колишньому маєтку Тюнена тепер функціонує Музей фон Тюнена. Існує також Тюненівське товариство (нім. Thünengesellschaft e. V.) - наукове товариство, створене в 1990 році для вивчення творчої спадщини і розвитку ідей фон Тюнена. У США в 1992 професором Р. Пеплісом заснований "Північноамериканський підрозділ Тюненівського товариства" (англ. The Thünen Society, North American Division).

 

Географічна наука