Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Відомі географи, географічні персоналії

Ріттер Карл

Карл Ріттер (7 серпня 1779, Кведлінбург – 28 вересня 1859, Берлін) - німецький географ, один із основоположників сучасної географії. Народився в Кведлінбурзі, Саксонія, в академічній родині. Був одним із шести дітей. Батько Карла, доктор Ф.В.Ріттер помер, коли дитині було два роки.

У віці п'яти років він був зарахований до школи Шнепфенталя Зальцмана, зосередженої на вивченні природи (мабуть, під впливом писання Жан-Жака Руссо на освіту дітей). Навчання у школі вплинуло на усе подальше життя Ріттера, так як він зберіг інтерес до нових освітнім методів, зокрема методу Йоганна Генріха Песталоцці. Дійсно, велика частина письмових праць Ріттера була побудована на трьох етапах навчання за Песталоцці: пошук матеріалів, загальне порівняння матеріалів, створення загальної системи.
Після завершення свого навчання, Ріттера було представлено Бетману Гольвегу, банкіру у Франкфурті. Було вирішено, що Ріттер має стати вихователем дітей Гольвега, і в той же час відвідувати університет в Галле за рахунок свого патрона. Виконання обов'язків наставника Ріттер розпочав в 1798 році і працював так протягом п'ятнадцяти років. Впродовж 1814-1819 років, проведених у Геттінгені під час виконання обов'язків наставника своїх учнів, вчений почав грунтовно вивчати географію. Саме там він познайомився з Ліллі Крамер з Дудерштадта і одружився на ній, там він написав і опублікував перші два томи свого "Землеопису".

У 1819 році він став професором історії у Франкфурті, а в 1820 він отримав посаду викладача історії в Берлінському університеті. На його базі Ріттер отримав докторський ступінь у 1821 році і був призначений екстраординарним професором в 1825 році. Він також читав лекції в тамтешньому військовому коледжі. Він був особливо зацікавлений в дослідженні Африки і постійно контактував з британськими вченими і науковими колами, такими як Королівське географічне товариство. Ріттер був одним з академічних вчителів дослідника Генріха Барта, який подорожував по Північній і Західній Африки та від імені британського уряду вести переговори щодо зупинення работоргівлі в Африці. Карл Ріттер особисто присвятив життя боротьбі з рабством і боротьбі з пропагандою расизму в Німеччині.

У 1822 році Ріттера був обрано членом Прусської академії наук, а в 1824 році він став членом-кореспондентом Азійського товариства у Парижі. У 1828 році він заснував Берлінське географічне товариство, а у 1856 році призначений куратором Королівського інституту картографії Пруссії.

Разом з Олександром Гумбольдтом Карл Ріттер вважається одним із засновників сучасної географії та одним із засновників Берлінського географічного товариства. З 1820 і до смерті завідував кафедрою географії Берлінського університету. Іноземний почесний член Петербурзької АН (з 1835). Автор фундаментальної праці "Землезнавство у відношенні до природи та історії людства", або "Загальна порівняльна географія" (нім. Die Erdkunde im Verhältniss zur Natur und zur Geschichte des Menschen), що була розпочата в 1817 році і залишилась незавершеною. Це справжня енциклопедія географічного знання. За життя Ріттера вийшло 19 томів, присвячених Азії (2-ий - 10-ий томи, розділені на 19 частин) та Африці (1-ий том). Багато уваги приділяв вивченню географії Росії. Частина праці вченого була перекладена на російську мову під заголовком: "Землезнавство Азії К. Ріттера. Географія країн, що входять до складу Азіатської Росії або прикордонних з нею "(СПб., 1867-79). Розвинув порівняльний метод в географії, її аналітичну складову. Вперше застосовував кількісні методи для вивчення географічних об'єктів і їх властивостей, включаючи географічне положення і інші просторові відносини і зв'язки. Вважається прихильником географічного поссибілізму (теорії адаптації людського суспільства до природних умов), використовував його ідеї для пояснення соціальних процесів. Ріттер наголошував на соціальному житті суспільства та історичному процесі як рушіях суспільно-географічних процесів, приділяючи менше уваги фізико-географічним чинникам. В той же час Ріттер заявляв, що "фізико-географічна будова кожної країни є визначальним чинником історичного прогресу кожного народу". На думку Ріттера, "географія - це своєрідна фізіологія та порівняльна анатомія Землі: річки, гори, льодовики тощо є окремими органами, кожен з яких має свої власні функції, а оскільки фізико-географічне підгрунтя є основою для розвитку суспільства, воно у якості фізичної основи визначає перебіг життя суспільства і людини". Для Ріттера Земля - унікальне космічне утворення з власною структурою, здатною до прогресивного розвитку. Вивчення індивідуальних рис Землі і є завданням географії.

Теорії Ріттера мали вплив на політичну географію. Його концепція органічної моделі держави передбачала необхідність так званого "життєвого простору" ("лебеншраум") для просторового росту державного утворення. Відповідно, поглинання іншої території держави чи народу, зокрема і насильницьке, розглядалося як біологічна потреба держави у рості. Ці ідеї були сприйняті і розвинуті німецьким геополітиком Фрідріхом Ратцелем та адаптовані для потреб нацизму Карлом Гаусгофером.

Ідеї Ріттера великою мірою визначили розвиток географічної думки в XIX - початку XX століття.

Іменем Ріттера названі гірські хребти в Наньшані та Каліфорнії. У 1865 році Ріттеру встановили пам'ятник у рідному місті географа - Кведлінбурзі.

 

Географічна наука