Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Відомі географи, географічні персоналії

Хагерстранд Торстен

Торстен Хагерстранд (правильніше Хегерстранд) (1916 - 2004) - шведський географ, автор теорії просторової дифузії інновацій. Народився в містечку Мохеда в Смоланді у сім'ї шкільного вчителя. Навчався в Лундському університеті на географічному факультеті, паралельно слухав лекції з історії мистецтва.

Під час навчання двічі призивався до армії. Спочатку вивчав міграції сільського населення Швеції, перша робота на цю тему була опублікована в 1942 р. Продовжував дослідження в цій області і в 1950 опублікував роботу, в якій соціально-економічні явища в сільській Швеції розглядалися як процес дифузії, що піддається моделюванню за методом Монте-Карло. У 1953 захистив дисертацію в Лундському університеті і отримав ступінь доктора, 1957 року став професором цього університету, де працював до самої смерті.

Оскільки роботи Хагерстранда була опубліковані шведською мовою, а Швеція у той період не була важливим центром географічної науки, його ідеї були мало відомі до 1960-х років. В кінці 1950-х Хагерстранд відвідав університет Вашингтона, який на той час був одним з основних центрів соціально-економічної географії (зокрема, там працював Едвард Ульман). У 1960 році в Лунді відбулася міжнародна конференція, присвячена моделюванню розвитку міст, після якої ідеї Хагерстранда стали "розноситися по світу". У 1967 році його книгу було перекладено на англійську мову і видано в Чикаго під назвою "Дифузія інновацій як географічний процес". Це викликало хвилю захоплення дифузіоністськими моделями серед географів Західної Європи та США.

У 1970-х роках інтереси Хагерстранда зміщуються від вивчення дифузії тих чи інших явищ в просторі до дослідження механізмів самої дифузії, перш за все, інтенсивності та ефективності особистих контактів. Цей напрямок було названо ним "географія часу" (time geography). Результати досліджень показували, скільки часу необхідно витратити в тому чи іншому місці для вирішення тієї чи іншої проблеми. Враховуючи великий практичний інтерес до цих робіт, Хегерстранд був залучений до роботи в комісіях з реформування територіальної організації соціальних установ Швеції. Позитивно оцінюючи результати цієї діяльності, він, тим не менше, був противником приведення соціально-економічних реалій до певного "оптимуму", оскільки це пригнічує ініціативу людини і руйнує місцеві ідентичності. У пізніх роботах Хагерстранда розглядав добові переміщення жителів великих міст, вивчав внутрішньоміські центр-периферійні відмінності.
У 1980-х роках Торстен Хагерстранд був удостоєний великої кількості нагород і премій, в 1988 став одним із засновників Європейської Академії (він та Пітер Хаггет - єдині географи серед перших членів). Помер в Лунді в 2004 році.

Основні положення робіт Хагерстранда можуть бути зведені до наступного:
1. Територіальна дифузія інновацій має певні закони розповсюдження і може бути змодельована.
2. Дифузія інновацій є вирішальним фактором у визначенні соціального ефекту (насамперед, міграційного) для центр-периферійних відносин.
3. Швидкість дифузії залежить не від геометричної відстані, а від трансляційної спроможності окремих міст, через які вона здійснюється, від того, наскільки інтенсивні й ефективні там контакти між людьми

Ідеї Хагерстранда були широко сприйняті як в економічній, так і в соціальній географії і поряд з роботами Перру та Фрідмана лягли в основу ряду програм регіональної політики та численних теорій регіонального зростання, що з'явилися в 1970-90-х роках. Методологія "географії часу" використовується для визначення розвиненості ринкового середовища (скільки часу необхідно для реєстрації підприємства) в тих чи інших країнах та регіонах. Великий вплив на розвиток соціально-економічної географії зробило впровадження динамічних моделей, вона перетворилася з просторової науки в науку просторово-часову.

Основні праці:
Hägerstrand.T, 1953, "Innovationsförloppet ur korologisk synpunkt", C.W.K Gleerup, Lund, Sweden, translated & reprinted as "Innovation diffusion as a spatial process", 1967, Hägerstrand.T, 1962, "Geographic measurements of Migration: Swedish data, Entretiens de Monaco en Sciences Humaines", pp61-83,   Hägerstrand.T, 1970, "What about people in Regional Science?", Papers of the Regional Science Association, 24, 7-21, Нägerstrand.T, 1985, "Тime-Geography: Focus on the corporeality of man, society, and environment", The Science and Praxis of Complexity, The United Nations University.

Географічна наука