Гендерна ситуація і гендерні проблеми в кожній країні є найчастіше специфічними, оскільки залежать від великої кількості факторів, насамперед, культурних, традиційних, релігійних, етнічних та економічних.
Гендерні проблеми в різних країнах мають різні форми прояву, різні причини виникнення і неможливо визначити загальні шляхи подолання цих проблем.
Тому, доцільно було б згрупувати країни світу за проявом гендерних проблем та найвпливовішими факторами їх виникнення.
Типізація країн світу за проявом гендерних проблем:
І. Країни західної (християнської) цивілізації
1.1 Високорозвинені країни із найвищим рівнем гендерної рівності на всіх рівнях.
1.2 Високорозвинені середземноморські європейські країни з високим рівнем гендерного паритету.
1.3 Країни, що перебували в соц. таборі, та балканські країни
1.4. Колишні радянські республіки з домінуванням християнства (та Монголія)
ІІ. Країни Центральної та Латинської Америки
2.1 Країни з відносно високим рівнем гендерного паритету
2.2 Країни з низьким рівнем гендерного паритету
ІІІ Країни мусульманського світу
3.1 Колишні радянські республіки з домінуванням мусульманства
3.2 Туреччина (?)
3.3 Відносно розвинуті країни з загрозливим рівнем гендерного паритету
3.4 Найменш розвинуті країни з несприятливою гендерною ситуацією
ІV. Немусульманські африканські країни
4.1 Найбільш розвинені країни з високим рівнем гендерного паритету
4.2 Країни, що розвиваються із відносно допустимим рівнем гендерного паритету.
4.3 Найменш розвинуті країни із несприятливою гендерною ситуацією.
V. Країни Південної і Південно-Східної Азії з низьким рівнем гендерного паритету.
VІ Азійські країни з достатньо високим рівнем гендерного паритету
Країни західної (християнської) цивілізації
1.1 Високорозвинені країни із найвищим рівнем гендерної рівності на всіх рівнях – це країни, які досягли найкращих результатів у сфері подолання гендерної нерівності, в них зосереджена найбільша кількість центрів з гендерних досліджень, діє велика кількість громадських організацій, фактично подолані гендерні стереотипи в усіх сферах. Ці країни вирізняються також високою часткою жінок в управлінні та політичних структурах.
1.2 Високорозвинені середземноморські європейські країни з високим рівнем гендерного паритету – відрізняються від попередньої групи дещо нижчим рівнем представленості жінок в урядових і управлінських структурах та наявністю певних традиційних стереотипів, але в цілому досягли значних результатів у подоланні гендерної нерівності.
1.3 Країни, що перебували в соц. таборі, та деякі балканські країни – країни вирізняються нижчим рівнем розвитку гендерної свідомості, вирізняються відносно низьким представництвом жінок в управлінні, дещо нижчими економічними можливостями жінок та наявністю гендерних стереотипів.
1.4 Колишні радянські республіки з домінуванням християнства – мали специфічні історичні умови залучення жінок до трудової діяльності, вирізняються низькою часткою жінок в управлінні та урядових структурах, відносно низькою ефективністю праці, значною зайнятістю жінок у неформальних та меншою мірою нелегальних видах економічної діяльності, наявністю гендерних стереотипів та відносно невеликою кількістю гендерних громадських організацій. Також вирізняються низькою тривалістю життя чоловіків. До цієї групи доцільно також додати Монголію, яка хоча й не була радянською республікою, але перебувала під значним впливом і має багато спільного у гендерній ситуації з країнами даної групи.
Країни Центральної та Латинської Америки
В цілому мають ситуацію, дуже схожу на країни колишнього соц. табору та пострадянські країни. Характерною є закономірність підвищення економічної активності жінок з погіршенням економічної ситуації.
2.1 Країни з високим рівнем гендерного паритету характеризуються відносно високим рівнем залучення жінок до управління, політичної діяльності, високою економічною активністю жінок, але досить суттєвим розривом у заробітній платі. Існує проблема низької тривалості життя чоловічого населення.
В деяких країнах карибського басейну, через значне розшарування суспільства існує парадоксальна ситуація, за якої з одного боку помітна нерівність в освітній сфері, на рівні охоплення базовою освітою, а з іншого – присутній вагомий відсоток жінок в управлінні.
2.2 Країни з низьким рівнем гендерного паритету – вирізняються значною задіяністю жінок в неформальних та нелегальних видах економічної діяльності, а також низькою ефективністю праці, в окремих країнах постає проблема гендерної нерівності в освітній сфері.
Країни мусульманського світу
Гендерні проблеми в мусульманських країнах не піддаються традиційному розв’язанню, а також є більш глибокими і ґрунтовними, особливо в тих країнах, де іслам визнано державною релігією.
3.1 Колишні радянські республіки з домінуванням мусульманства – вирізняються серед інших мусульманських країн високим рівнем паритетності в сфері освіти, відносно високою задіяністю жінок в економічній діяльності, створенням гендерних громадських організацій. В цілому мають дуже низьку частку жінок в управлінні і урядових структурах.
3.2 Туреччина – характеризується намаганням інтегруватися в західне суспільство і за рахунок цього робить значні кроки до подолання гендерних проблем. Тут присутній високий рівень паритету в освітній сфері, жінки долучені до економічної діяльності і навіть до політичної (хоча частка їх залишається невисока). В цій країні найчастіше підіймаються питання про розширення прав жінок і т.д.
3.3 Відносно розвинуті країни з загрозливим рівнем гендерного паритету – в більшості – країни-експортери нафти та північно-африканські країни, що характеризуються фактично повною відсутністю жінок в урядових структурах і сфері управління, значною гендерною нерівністю в сфері освіти, катастрофічною ситуацією в сфері початкової освіти, фактичною відсутністю економічних прав жінки.
3.4 Найменш розвинуті країни з несприятливою гендерною ситуацією – характеризуються тими ж проблемами, що попередня група,але значно загостреними, через несприятливе економічне становище, значною задіяністю жінок в сільському господарстві. Також вирізняються нижчою тривалістю життя жінок.
Немусульманські африканські країни
4.1 Найбільш розвинені країни з високим рівнем гендерного паритету – до цих країн можна віднести ПАР, Лесото та Руанду, вони мають високий рівень гендерного паритету в усіх сферах, значну задіяність жінок у політичній, управлінській та економічній сферах, відсутність гендерного розриву в освітній сфері. Вірогідно до цієї групи можна також долучити Намібію, що має досить позитивні показники, в порівнянні з іншими африканськими країнами.
4.2 Країни, що розвиваються із відносно допустимим рівнем гендерного паритету – країни, що мають високий рівень залучення жінок в економічну діяльність, відносно високий рівень паритетності в освіті, але мають велику кількість проблем, зокрема залучення жінок до важкої фізичної праці, високу частку жінок, задіяних в небезпечних і нелегальних видах діяльності тощо.
4.3 Найменш розвинуті країни із несприятливою гендерною ситуацією.
Мають катастрофічну ситуацію в сфері грамотності населення, жінки переважно задіяні лише у важкій сільськогосподарській діяльності, та репродуктивній сфері, тривалість життя жінок є нижчою за тривалість життя чоловіків.
Азійські країни з достатньо високим рівнем гендерного паритету
(Китай, Філіппіни, Південна Корея, Японія, Шрі-Ланка)
Країни, що характеризуються стрімким економічним розвитком і поступовим залученням жінок до економічної діяльності, зростанням економічної самостійності жінок, мають досить високий рівень гендерного паритету в освіті. Але разом з тим характеризуються значною зайнятістю жінок на низькооплачуваних посадах і в сферах низької ефективності праці, існує великий ризик залучення жінок до нелегальних сфер діяльності. Традиційною є фактично повна відсутність жінок в управлінні.
Країни Південної і Південно-Східної Азії з низьким рівнем гендерного паритету
Для цих країн характерні проблеми попередньої групи із значним загостренням цих проблем. Вирізняються значною зайнятістю жінок в сільському господарстві, низькою тривалістю життя жінок і дуже низьким рівнем гендерного паритету у сфері освіти. При цьому в деяких країнах при знижених показниках паритету в освіті присутні відносно високі показники залучення жінок в політичну сферу. Також наявне досить специфічне явище – чим нижчий рівень економічного розвитку в державі, тим вищий рівень економічної активності жінок.
Типізація країн за проявом гендерних проблем допоможе зрозуміти генезис цих проблем і знайти найоптимальніші шляхи до їх подолання.
За даних умов, дослідження гендерної ситуації в інших країнах є надзвичайно актуальними для країн Західної Європи, з огляду на те, що кількість мігрантів з країн Африки та Азії невпинно зростає, при цьому більшість з них не схильні до культурної та релігійної інтеграції в Європейське суспільство. Отже, необхідно вже зараз розробляти певні шляхи подолання чи згладження цих проблем, оскільки в умовах глобалізації високі досягнення західного суспільства в сфері подолання гендерної нерівності ставляться під загрозу нівелювання.
І сама тема, і доповідьна Шевченівській весні - дуже цікаві. Едине що: булоб цікаво показати мезаніхм розрахунків, за якими здійснювалась типізація країн. Які цифри брались в обробку, які формули застосовувались ...
Загалом достатньо змістовне дослідження. Вийшла комплексна типізація, як за факторами, так і за ступенем прояву гендерних проблем. В принципі, усі фактори достатньо-повно розглянуті, із виведенням цивілізаційних особливостей розвитку гендерної проблематики. Цікаво, щоправда, проаналізувати вплив окремих факторів у країнах різних цивілізаційних груп із схожою гендерною проблематикою, загалом, провести детальний факторний аналіз на конкретних прикладах.
P.S. На Філіппінах жінки, схоже, потроху таки долучаються до управління - президентом с 20 січня 2001 до 30 червня 2010 року була Глорія Макапагаль-Арройо.