Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Шляхи активізації розвитку пішохідного туризму в Українських Карпатах

Йосип Романович Гілецький
Йосип Романович Гілецький
Йосип Романович Гілецький - доцент кафедри географії та природознавства Прикарпа
Блогер наразі offline
- 02 січня 2011 Статті 2 Коментарів

Одним із важливих напрямків оптимізації природокористування у Карпатському регіоні є розвиток різних видів туризму. У рамковій конвенції «Про охорону і сталий розвиток Карпат» статті 9 сказано: «Сторони вживають заходів щодо сприяння сталому туризму в Карпатах, котрий надає переваги для місцевого населення та базується на неповторній природі, ландшафтах та культурній спадщині Карпат, та посилюють співробітництво у цьому напрямі» [46,3]. Беручи до уваги сьогоднішній стан розвитку туризму, стає зрозуміло, що потрібно здійснити цілий комплекс різноманітних заходів для налагодження повнокровного функціонування цього виду господарської діяльності. Залежать вони від ландшафтних та соціокультурних особливостей кожної конкретної фізико-географічної області Карпат, певного виду туризму. Своїх специфічних заходів потребує для становлення зокрема і пішохідний туризм, на якому ми хочемо зупинитися детальніше у своїй статті.
Насамперед окреслимо основні проблеми пішохідного туризму: 1) складність під’їзду громадським транспортом до місць оптимального виходу на пішохідний маршрут через нерозвинутість транспортної мережі у багатьох районах; 2) занедбаність туристських стежок і відсутність маркування на більшості маршрутів: 3) практична відсутність притулків для пішохідних туристів та впорядкованих місць стоянок на маршрутах; 4) недостатня інформаційна забезпеченість та відсутність єдиних простих і зрозумілих правил організації пішохідного туризму.
Щодо першої проблеми, то це насамперед стосується прокладання ще декількох наскрізних автомагістралей [2] та доведення до належного рівня більшості шляхів сполучення нижчого порядку. Вона за своїм значенням є передусім не рекреаційною, а комплексною соціально-економічною. Без створення добре впорядкованих шляхів з твердим покриттям до кожного населеного пункту і господарського об’єкту неможливо говорити про створення належних умов для життя населення у третьому тисячолітті.
Проблема занедбаності туристських стежок і відсутність маркування на більшості маршрутів стосується передусім тих природних районів Українських Карпат, де у минулому вони існували. Насамперед серед них райони Полонинсько-Чорногірських Карпат (полонини Рівна, Боржава, Красна, масиви Свидовець та Чорногора), Скибових Карпат (Бескиди, Горгани, Покутські Карпати), Верховинсько-Вододільних Карпат (Вододільного верховинського хребта, Привододільних Горган). У більшості випадків стежки на сьогодні заросли жерепом, підліском, позбавлені маркування. Тільки у Чорногорі, Верхньолімницьких Горганах проведено певні роботи з відновлення належного стану стежок, оновлення маркування. У деяких дуже цікавих ландшафтних районах, передусім тих, що прилягають до кордону, спеціально прокладених туристських стежок взагалі не існувало (Чивчини, гори Гриняви та Яловичори, Рахівські гори і т. д.).
Отже, перш за все для вирішення окресленої проблеми потрібно було б розробити спеціальну урядову програму, забезпечену належним фінансуванням, для відновлення або облаштування хоча б основних наскрізних пішохідних маршрутів [1] у всіх природних районах Українських Карпат. Кошти для цієї справи були знайдені у 60-і роки ХХ століття, коли активно прокладалися і маркувалися маршрути. В умовах зростання української національної економіки, розширення міжнародних інвестиційних проектів, все більше має усвідомлюватися потреба відновлення пішохідного туризму як важливого засобу патріотичного та екологічного виховання молоді.
У другу чергу необхідно буде здійснити облаштування та маркування менш важливих маршрутів, доповнити їх вказівниками, схемами виходу тощо, як це зроблено у розвинутих країнах Європи.
Дешеві туристські притулки у минулому були важливою складовою, що сприяла розвитку пішохідного туризму. У роки затяжної економічної кризи більшість з них була закинута і зруйнована. Беручи до уваги ще й те, що закинутими та поруйнованими є багато будиночків тваринників (колиб) у горах, зараз практично всюди відсутній надійний дах над головою під яким можна було б перечекати негоду. Певні кроки на створення впорядкованих місць стоянок на пішохідному маршруті зроблено у Карпатському біосферному заповіднику між Петросом і Говерлою. Однак це тільки невеличкий виняток із загальної ситуації на сьогодні.
У наш час потрібно було б обгрунтувати цілісну мережу створення таких опорних будиночків на маршрутах, їхню оснащеність та принципи функціонування, запозичивши досвід минулого, а також розвинутих країн Європи. Очевидно вони мали б мати сучасну впорядкованість і оснащеність (автономне енергопостачання, водопостачання, зв’язок, санітарно-гігієнічний вузол, місця для розкладання наметів, навіс із столом для приймання їжі, тощо).
У весняно-осінній період, очевидно, буде не дуже складно знайти ентузіастів, які за помірну оплату на змінній чи постійній (на весь сезон) основі погодяться стати доглядачами таких притулків. Передусім це могли б бути особи, які розглядатимуть таку працю як різновидність активного відпочинку у горах. У зимово-весняний період будиночки притулків могли б перебувати під сигналізацією. Наявність таких притулків дозволила б не тільки значно підвищити безпеку пішохідного туризму, але й покращити стан довкілля, оскільки практично зникли б самовільні хаотичні стоянки із сміттям та понищеним рослинним покривом.
Інформаційна забезпеченість пішохідного туризму Українськими Карпатами останнім часом почало швидко покращуватись. Цьому сприяють насамперед видання якісних картографічних матеріалів, цілого ряду книжок з описом маршрутів, спеціалізованих журналів “Зелені Карпати”, “Карпати. Туризм. Відпочинок”, а також відповідних сайтів в Інтернеті.
Щодо правил організації пішохідного туризму, то йдеться про невпорядкованість реєстрації туристських груп на маршруті, відвідання прикордонних територій, природозаповідних об’єктів різного статусу. Передусім проблемою є незручності у можливості реєстрації груп, незрозумілих дуже різних зборів для відвідання того самого об’єкта, якщо заходити з різної сторони. У результаті, очевидно, близько 90% відсотків самодіяльних груп ніде не реєструються, а пункти збору грошей намагаються обминути.
Як же вирішити цю проблему? Нам видається, що було б доцільним такі пункти реєстрації створити на залізничних вокзалах та автостанціях тих міст, які є своєрідними воротами до Карпатських гір. Серед них наступні міста: Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород, а також Стрий, Сколе, Надвірна, Яремче, Коломия, Косів, Вижниця, Путила, Рахів, Міжгір’я, Свалява, Мукачево. Ця реєстрація мала супроводжуватись видачею за невелику суму своєрідного абонементу, який при потребі давав би право за невелику оплату скористатись послугами будь-якого притулку на маршруті. Без наявності цього «абонемента» послуги притулків мали бути суттєво дорожчими.
Названі міста мали б виконувати і певну рекламну функцію для популяризації цікавих об’єктів на ближніх маршрутах. Тобто у цих містах різні заклади сфери послуг мали б називатися Грегіт, Близниця, Братківська, Бребенескул, Черемош, Скупова, Смотрич, Стій, Лотундур, Шаса, Гірське око, Геришаска і т. ін. А поки що ми у цих містах зустрічаємо назви «Париж», «Сідней», «Флорида», «Алігатор», які не мають ніякого відношення ні до України у цілому ні до маленької батьківщини, де вони розміщені.
Зрозуміло, що не усі окреслені проблеми можна швидко вирішити, але суттєві кроки у цьому напрямі пора вже почати робити.  

1. Гілецький Й. Р. Популярно про Українські Карпати та основні пішохідні маршрути – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2007. – 176 с.
2. Гілецький Й. Р Транспортні шляхи та проблеми оптимізації природокористування в Українських Карпатах //Екологія: Проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства: Матеріали Мiжнародної науково-практичної конференції (м. Івано-Франківськ – Коломийська дослідна станція) – Івано-Франківськ, Симфонія форте, 2006. – С. 124–127.

Карпати – «зелене серце» Європи /Карпатська конвенція Український контекст. V Всеєвропейська конференція міністрів навколишнього середовища «Довкілля для Європи» – Київ, 2003. – 52 с.

Ключові слова: -
Переглядів: 1388

Про автора

Йосип Романович Гілецький

Йосип Романович Гілецький - доцент кафедри географії та природознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Наукові інтереси:
1. Формування змісту шкільної географічної освіти
2. Українські Карпати

Зворотні посилання

Зворотнє посилання для цього запису

Коментарі

Олексій Гнатюк
Олексій Гнатюк
Географія мені подобається завдяки своїй інтегральності знань - це та ознака, як
Блогер наразі offline
Олексій Гнатюк 03 січня 2011 Відповісти

Як на мене, викладені у статті позиції є досить слушними. На власному досвіді довелося ознайомитись з неупорядкованіс тю інфраструктури пішохідного туризму в Карпатах, перебуваючи у 2008 році на університетські й практиці (Поблизу Ясіні Рахівського району). Адже туристичні стежки часто у просто жахливому стані, напвзарослі чагарником або розмиті гірськими потоками. Туристичні вказівники і маркування практично відсутні, а ті, що є, встановлені угорцями угорською мовою (очевидно, для них ці питання є важливішими, бо вони піклуються про свою історико-культурну спадщину навіть за межами власної держави). Пункти збору туристичного мита для проходу на Свидовець і гору Братківська з боку Ясіні дуже легко обминути. Така ситуація не додає позитивного іміджу ні регіону, ні країні. Тм часом як Українські Карпати можна перетворити на справжній туристичний рай.

Гість
Алексей 25 жовтня 2012 · Редагувати Відповісти

В принципе, согласен с автором!

У більшості випадків стежки на сьогодні заросли жерепом, підліском, позбавлені маркування. Тільки у Чорногорі, Верхньолімницьких Горганах проведено певні роботи з відновлення належного стану стежок, оновлення маркування. У деяких дуже цікавих ландшафтних районах, передусім тих, що прилягають до кордону, спеціально прокладених туристських стежок взагалі не існувало (Чивчини, гори Гриняви та Яловичори, Рахівські гори і т. д.).

Это на самом деле большая помеха для начинающих туристов!

Залиште Ваш коментар

Гість
Гість 14 грудня 2017

Географічна наука