Фітофаги вологих екваторіальних і тропічних лісів: рептилії і ссавці

Велику групу споживачів зеленої рослинної маси, а також квіток і плодів дерев утворюють мавпи, що мешкають у кронах дерев. В африканському дощовому лісі це яскраво забарвлені колобуси, або гвереци - королівський колобус, чорно-червоний колобус; різні мартишки - мартишка-діана, мартишка-моно. Мавпи живуть великими групами, іноді утворюють стада в декілька особин. Колобуси майже виключно рослиноїдні, а мавпи охоче поїдають також різних дрібних тварин і нерідко спускаються на землю, де збирають корм в траві і в підстилці. В південноамериканській сельві рослинні корми поїдають великі мавпи-ревуни, в дощових лісах Південної Азії - лангури, гібони і орангутани.

В дощових лісах Нової Гвінеї і Північної Австралії, де справжніх мавп немає, їх місце займають деревні сумчасті - кус-куси і деревні кенгуру, а на Мадагаскарі - різні лемури. Інші представники групи деревних фітофагів в дощовому лісі - це гризуни-шипохвости, що мешкають в Африці, двопалі і трипалі лінивці, що населяють ліси Південної Америки, плодоїдні крилани, широко розповсюджені в тропіках східної півкулі.

У наземному ярусі африканського дощового лісу мешкають типові фітофаги - людиноподібні мавпи горили. Їх їжа - в основному проростки бамбука, пагони різних трав'янистих рослин, рідше - плоди дерев. День горили проводять у пошуках корму на землі і лише в нічний час забираються в своєрідні "гнізда" на деревах. Гнізда являють собою споруди з зламаних гілок, які будуються кожен раз заново. Іноді горили роблять для ночівлі простіші наземні гнізда. Загальна чисельність видової популяції горил становить близько 15 тис. особин, і для їх охорони організовано ряд заповідників.

Копитні в дощовому африканському лісі нечисленні. Серед них своїми розмірами виділяються кистевуха свиня, велика лісова свиня, антилопа бонго і карликовий бегемот. Інші копитні, що живуть під пологом гілеї, зовсім крихітні - висотою всього близько 40 см і масою 10-15 кг. Це африканський олень та кілька видів дукерів. Крім рослинної їжі оленьки і дукери поїдають всіляких дрібних тварин - мешканців наземного ярусу і по суті є всеїдними.

Така сама схильність до споживання тваринних кормів характерна і для гризунів, що населяють екваторіальні і тропічні дощові ліси. В африканській гілеї гризуни представлені такими видами, як болотний щур, іржавоносий щур і декількома видами жорсткошерсних мишей. Виключно рослиноїдним серед гризунів можна вважати конголезького дикобраза.

У дощовому лісі Південної Америки в наземному ярусі найбільш великий рослиноїдний звір - рівнинний тапір, маса якого досягає 250 кг. Тут же можна зустріти зовні схожих на кабанів пекарі, з яких для лісів найбільш характерний білобородий пекарі, а також кілька видів дрібних примітивних спицерогих оленів - мазам. Однак і пекарі, і мазами широко виходять за межі власне вологих тропічних лісів. Зате в наземному ярусі південноамериканської сельви звичайні великі гризуни, які екологічно замінюють тут копитних тварин. Найбільших розмірів досягають капібари - до півтора метрів в довжину і масою до 60 кг. Ці довгоногі гризуни тримаються великими стадами, прекрасно плавають і часто пасуться на прирічкових заболочених луках. Інші типові гризуни - пака і агуті, належать до ендемічних південноамериканських родин. Усі названі гризуни лише рослиноїдні.

Численні рослиноїдні форми і в інших групах тварин. Навіть серед рептилій, переважна більшість яких - хижаки, є типові фітофаги. Це наземні черепахи і деякі ящірки. В амазонських лісах веде деревний спосіб життя велика, більше півтора метрів в довжину, зелена ігуана. Вона лазить по гілках, добре плаває та пірнає. Її раціон складають плоди і листя дерев, рідше - тваринні корми.