Шістдесят років Великому лондонському смогу

Щільна пелена смогу, яка огорнула Лондон в ці дні рівно шістдесят років тому, викликала колапс міської інфраструктури і коштувала життя приблизно чотирьом тисячам чоловік. Суміш, що наповнювала повітря чотири дні, жителі називали "гороховим супом".

Цей смог виявився набагато гіршим звичайного, до якого лондонці до 1952 року вже давно звикли.

Видимість була настільки низькою, що міські автобуси і таксі просто не вийшли на маршрут, і єдиним видом транспорту залишилося метро - куди і кинулися всі городяни, що поспішали на роботу.

В Іст-енді туман був настільки густим, що люди не бачили своїх черевиків, а тварини на сільськогосподарській виставці Смітфілд падали замертво.

За повідомленням метеобюро, від концентрації токсинів в повітрі корови в полях задихалися до смерті.

Коли міністерство охорони здоров'я порівняло рівень смертності з 6 до 20 грудня з попередніми тижнями, то виявилося, що жертвами смогу стали від 3412 до 4075 британців.

Причиною смерті були в основному респіраторні захворювання: з "позапланових" смертей за тиждень до 13 грудня 59% були викликані проблемами дихальних органів, а за другий тиждень "горохового супу" ця частка становила вже 76 відсотків.

Пітер Кокрофт, відділ прогнозу погоди, Бі-бі-сі Лондон: "Зима у 1952 році почалася рано - вже в листопаді встановилися морози зі снігом, і в грудні погода не змінилася.

Лондонці намагалися зігрітися, спалюючи вугілля в домашніх печах, камінах і вогнищах. Дим жител додався до чада і кіптяви, що вивергалися з труб фабрик, заводів і електростанцій.

Коли в столицю прийшов антициклон, небо прояснилося, і встановилася безвітряна погода. П'ятого грудня почав згущатися туман.

В області високого атмосферного тиску повітря з верхніх шарів опускалося вниз, збільшуючи тиск: нижні шари, таким чином, опинилися придавлені до землі і нерухомі. Згубне поєднання диму і туману дало неминущий смог.

Вітерець був занадто слабкий, щоб здути повітряні маси, отруєні тисячами тонн сірчистого газу і сажі.

Крапельки вологи, з яких складався туман, вступали в реакцію з газом, перетворюючись на отруйну кислоту.
Не дивно, що лондонці писали в ці дні, як вони задихаються, марно намагаючись зловити ротом "хоча б ковток кисню".
Основний забруднювач - отруйний сірчистий газ - йшов з пічних труб: споживання вугілля, яким тоді обігрівалася вся Британія, в надзвичайно морозні дні грудня 1952 підскочило до рекордних рівнів.

Результатом Великого смогу став закон "Про чисте повітря" 1956 року, яким були введені заходи для скорочення забруднення атмосфери в британських містах, і в першу чергу - заборона на топку вугіллям.

Чорний дим з димарів був поставлений під заборону. Господарям житлових приміщень стали давати субсидії на переобладнання вугільних печей під інше паливо, яке не давало стільки диму.

Суспільство погоджується, що цей закон значно покращив здоров'я британців. Але з'явилися нові загрози для чистоти атмосфери, і смертність від забруднення повітря в останні роки, на жаль, не йде вниз.

Як стверджує юрист екологічної організації ClientEarth ("Клієнт - Земля") Алан Ендрюс, щороку від забрудненого повітря вмирають 4300 жителів Лондона (по всій Британії - 29 тис., за даними урядового департаменту навколишнього середовища).

Отруту викидають вже не пічні, а вихлопні труби автомобілів, і це вже не сірчистий, а бурий газ - діоксид азоту, говорить Ендрюс. "Британія не відповідає вимогам Євросоюзу по чистоті повітря", - переконаний він.

"Вважається, що рівень діоксиду азоту в Лондоні вище, ніж в будь-якій іншій європейській столиці. А на найбільш завантажених вулицях - Брікстон-роуд і Патні-Хай-стріт - гранично допустимий рівень перевищений втричі".

До 2025 року ситуація в Лондоні радикально не зміниться, підрахували в ClientEarth на основі урядових прогнозів. У 16 регіонах і містах Британії стандарти ЄС по чистоті повітря не будуть досягнуті аж до 2020 року.

Доктор Франк Келлі - професор екологічної медицини в лондонському Кінгз Коледжі, говорить, що в 1950-х нові закони врятували країну, але зараз потрібно нове законодавство.

"Автомобілів в гаражах і на вулицях стало радикально більше, більше стало таксі та автобусів - це новий вид токсичних викидів. Треба знову приймати закон", - вважає Келлі.

Введення плати за в'їзд у центр Лондона в 2003 році і створення "зони низьких вихлопів" в 2008-му, на його думку, навряд чи дало помітний ефект. Професор Келлі говорить, що забруднення повітря залишається ключовим чинником у виникненні хвороб серця, інсультів і діабету - головних "вбивць" в Британії.

За стандартами Євросоюзу, щоденний рівень вмісту шкідливих речовин у повітрі не може перевищувати гранично допустимий більше, ніж 35 днів на рік. У Лондоні в поточному році цей ліміт був вичерпаний вже у квітні.

Департамент навколишнього середовища запевняє, що влада в курсі проблеми.

"Якість повітря в останні десятиліття значно покращилась і зараз в цілому - дуже гарна. Майже вся країна відповідає нормам ЄС за всіма видами забруднюючих речовин", - заявили в департаменті.

За словами представника відомства, Лондон, поряд з іншими великими британськими містами, - це "обмежена проблемна територія".

За матеріалами: korrespondent.net