Важка спадщина Каддафі: Лівія, рік потому

Протягом чотирьох десятиліть Лівією правив беззмінний лідер Муамар Каддафі. Рік потому після його смерті лівійська влада все ще намагається побудувати нову державу. Поки не дуже успішно.

Муамар Каддафі називав себе другом французького народу, час від часу приймав у своїй резиденції глав інших держав і, здавалося, в пізній період свого правління став більш поступливим. Однак справжніх друзів і союзників у самопроголошеного лівійського вождя революції давно вже не було. Адже він заробив імідж непередбачуваного і непослідовного політика - підтримував різні терористичні угрупування, домагався то арабської, то африканської єдності.

Зрештою, лівійський лідер віддав наказ найжорстокішим чином придушувати протести в країні. Не дивно, що навесні 2011 року, коли в Раді Безпеки ООН вирішувалося питання про військову операцію НАТО в Лівії, не було жодного голосу проти. Це означало кінець ери Каддафі. 20 жовтня минулого року полковник був убитий. Однак з тяжким спадком багаторічного правління диктатора країна бореться досі.

Держава без держави

Протягом 42 років виходець із сім'ї бедуїнів правив Лівією - спочатку в ролі голови Ради революційного командування, а з 1979 року як самопроголошений вождь революції. Незалежно від того, хто займав пост глави держави і прем'єр-міністра, вся влада була зосереджена в руках Каддафі. Партії були заборонені, опозиція жорстоко придушувалася. Побоюючись появи потенційних конкурентів, Каддафі не розвивав інфраструктуру. Навіть армія була практично недієздатною.

Після його смерті лівійці зіткнулися з проблемою фактичної відсутності в країні політичних структур та інститутів. "Створити армію, апарати держуправління та безпеки - надзвичайно складне завдання", - говорить голова Центру досліджень арабського світу Гюнтер Майєр.

Лівії розколота

Після смерті полковника-диктатора країна опинилася на межі розколу, оскільки окремі угрупування переслідують різні інтереси. Це пояснюється історичними особливостями. До того як Муамар Каддафі прийшов до влади в 1969 році, три історичні області - колишні італійські колонії Киренаїка, Феццан і Тріполітанія - були самостійними регіонами. За часів першого лівійського правителя - короля Ідріса, країна мала федеральний устрій. І сьогодні багатьом лівійцям важливіше їх приналежність до певного племені і міста, а не до країни.

Каддафі взяв під контроль нафтовидобувну промисловість і тим самим всю економіку країни. Прибуток від продажу нафти в першу чергу йшов до столиці Тріполі і в рідне місто Каддафі Сірт. Інфраструктура ж у Кіренаїки і Бенгазі не розвивалася. Невипадково саме тут у лютому 2011 року почалася революція. До кінця збройного протистояння між повстанцями і армією Каддафі Бенгазі залишався столицею опозиційного руху.

Ворожнеча кланів

Зараз в Кіренаїці, де є великі родовища нафти, дуже сильні сепаратистські настрої. Центральний уряд досі не сформував командування армії. У кожному регіоні є свої збройні формування, які захищають місцеві племінні угрупування. Ці загони ворогують між собою. В той же час в містах Сірт і Бені-Валід, які вважалися оплотом Каддафі, досі не визнають нову лівійську владу.

"Національна рада, створена для формування уряду, досі не змогла встановити в країні порядок", - говорить Венцель Міхальські (Wenzel Michalski), керівник німецького відділення правозахисної організації Human Rights Watch. За його словами, військові та представники збройних формувань використовують політичний вакуум в країні для досягнення власних цілей.

Радикальні ісламісти теж намагаються скористатися ситуацією. Однак їх не підтримують віруючі лівійці - через те, що салафіти зруйнували ряд мусульманських святинь. Не знаходить відгуку у місцевих жителів і ненависть ісламістів до західного світу. Це стало ясно після атаки на американське консульство в Бенгазі 11 вересня, під час якої були вбиті четверо американців, у тому числі і посол США. На знак протесту проти цього на вулиці вийшли десятки тисяч лівійців. Найбільш радикальних офіцерів місцевої армії вигнали з міста.

На безкарності демократію не побудувати

Пройшов рік з дня смерті Муамара Каддафі, але нова лівійська влада досі не провела розслідування злочинів, які під час революції здійснювали обидві сторони, йдеться в доповіді Human Rights Watch.

Саме це і є основною перешкодою на шляху до поліпшення ситуації в країні, вважає Венцель Міхальські. "Винні в злочинах мають бути притягнуті до відповідальності, - каже він, - щоб перемогло те, заради чого боролися революціонери, а саме демократія і правова держава".

За матеріалами: korrespondent.net