Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Фізичне поле Землі

Фізичні поля Землі представлені гравітаційним, магнітним й електричним полями. Гравітаційне поле Землі – силове поле, зумовлене тяжінням маси Землі і відцентровою силою, яка виникає внаслідок добового обертання Землі. Незначною мірою залежить також від тяжіння Місяця і Сонця та інших небесних тіл і маси земної атмосфери. Гравітаційне поле Землі характеризується силою тяжіння, потенціалом сили тяжіння і різними його похідними. Потенціал має розмірність м2-2 за одиницю вимірювання перших похідних потенціалу (включно з силою тяжіння) в гравіметрії прийнятий мілігал (мГал), що дорівнює 10-6 м/с2, а для наступної похідної - етвеш (Е), що дорівнює 10-9 с-2.

Значення основних характеристик гравітаційного поля: потенціал сили тяжіння на рівні моря 62 636 830 м2-2; середня сила тяжіння на Землі 979,8 Гал; зменшення середньої сили тяжіння від полюса до екватора 5200 мГал (в тому числі за рахунок добового обертання Землі - 3400 мГал); максимальна аномалія сили тяжіння на Землі 660 мГал; нормальний вертикальний градієнт сили тяжіння 0,3086 мГал/м; діапазон періодичичних місячно-сонячних варіацій сили тяжіння 0,4 мГал; можлива величина вікової зміни сили тяжіння <0,01 мГал/рік. За аномаліями гравітаційного поля Землі вивчають розподіл густинних неоднорідностей в земній корі та верхній мантії, проводять тектонічне районування, пошуки родовищ корисних копалин (гравіметрична розвідка). Гравітаційне поле Землі зумовлює її сферичну форму та існування у планети постійної атмосфери. Сила тяжіння визначає справжню форму земної поверхні - геоїд, зумовлює рухи земної кори. Під її впливом відбувається переміщення пухких гірських порід, мас води, льоду, повітря. Гравітаційне поле Землі є однією з причин кругообігів у літосфері, атмосфері і гідросфері.
Для Землі радіус сфери Хілла (сфера впливу земної гравітації) дорівнює приблизно 1,5 млн км. Це максимальна відстань, на якій вплив гравітації Землі більший, ніж вплив гравітації інших планет і Сонця. Прискорення сили земного тяжіння на її поверхні залежить від відстані від ядра Землі, тому зростає у напрямку від екватора до полюсів і у середньому становить 9,8 м/с2.

Магнітне поле Землі формується приблизно як магнітний диполь, з полюсами, які на даний час знаходяться поблизу географічних полюсів планети. На початку 1990-их років площина магнітного екватора була нахилена до площини земного екватора під кутом 12гр. Відповідно до теорії динамо, поле створюється в розплавленій зовнішній області ядра, де основний потік тепла призводить до конвекційних рухів провідних матеріалів, створюючи електричний струм. Це, у свою чергу, призводить до появи магнітного поля Землі. Конвекційні рухи в основному хаотичні: магнітні полюси дрейфують і періодично міняються місцями. Такі зміни полюсів відбуваються в середньому кілька разів на мільйон років. Остання така зміна відбулася приблизно 700 тис. років тому. Геомагнітне поле дрйфує у західному напрямку із середньою швидкістю 24 км/рік. Магнітне поле Землі змінюється в межах від 30 мкТ в районі екватора до 60 мкТ в районі полюсів.

Розрізняють такі види магнітного поля Землі: головне (зумовлене механіко-електромагнітними процесами у зовнішньому шарі ядра Землі); аномальне (пов’язане головним чином з намагніченістю гірських порід земної кори); зовнішнє (зумовлене електричними струмами, що існують у навколоземному космічному просторі, та індукованими у мантії Землі).

Поле формує магнітосферу Землі, яка відхиляє частинки сонячного вітру. Край ударної хвилі зіткнення магнітосфери із сонячним вітром знаходиться приблизно в 13-ти радіусах Землі від нашої планети у напрямку Сонця; із тіньової сторони Землі магнітосфера витянута в напрямку від Сонця. Зіткнення між магнітним полем і сонячним вітром формує пояси випромінювання Ван Аллена, пари концентричних, тороїдальних регіонів заряджених частинок. Коли плазма входить в атмосферу Землі в районах магнітних полюсів, спостерігається явище полярних сяйв.

Вивчення геомагнітного поля має велике значення, зокрема для орієнтування на місцевості, розвитку радіозв’язку, магнітних методів розвідки корисних копалин тощо.

Електричне поле Землі - електричне поле, що існує між поверхнею Землі та йоносферою. Напруженість найбільша біля поверхні Землі, де складає приблизно 130 В/м, і швидко спадає з висотою. На висоті 1 км вона складає приблизно 40 В/м, на висоті 50 км практично нульова. Напруженість електричного поля Землі не постійна. Вона коливається в залежності від часу доби, пори року, але бувають також нерегулярні коливання. Земля заряджена негативно. Заряд Землі приблизно дорівнює 6·105 Кл. Між поверхнею Землі та йоносферою протікає електричний струм з густиною приблизно 10-6 мкА/м2. Цей струм намагається розрядити Землю. Обернений процес зарядки Землі зумовлений блискавками. Загалом Землю можна собі уявити, як сферичний конденсатор, обкладки якого два провідні шари - світовий океан та йоносфера.

Додані фото користувачів:

Географічна наука