тектонічно відносно стійка, малорухома область ложа океанів, у межах якої розвинені абісальні рівнини.
скупчення у певних пунктах решток відмерлих організмів. Складається як із автохтонних організмів, так і з принесених течіями, прибоєм, вітром тощо.
маса завислих і волочених по дну та розчинених речовин, що проносяться рікою через поперечний переріз за певний проміжок часу.
опір мінералів механічній дії твердішого тіла, зумовлений міцністю кристалічної структури мінералів. Розрізняють твердість шкрябання, втискування, шліфування. Твердість мінералів визначається за еталонами шкали Мооса методом шкрябання: 1 - тальк; 2 - гіпс ...
сукупність зовнішніх ознак будови гірської породи, зумовлена орієнтацією та розподілом мінералів. На відміну від структури, морфологічною одиницею текстури є мінеральний агрегат. Розрізняють масивну або однорідну, флюїдальну, пористу, сланцювату, плямисту ...
сукупність ознак будови породи, які визначаються орієнтацією й відносним розміщенням та розподілом складових частин (зерен) породи.
сукупність тектонічних рухів і процесів, які формують структури земної кори. Термін "тектогенез" запропоновано німецьким геологом Е. Харманом (1930).
перехід земної кори від рухливого (геосинклінального) до більш стабільного (платформного)стану.
велетенські лежачі складки, які утворюються за насування одних пластів гірських порід на інші унаслідок переміщення значних мас земної кори в горизонтальному напрямі на десятки й сотні кілометрів. При цьому молодші гірські породи можуть бути поховані під ...
1) форми рельєфу, які утворилися безпосередньо в результаті тектонічних деформацій шарів гірських порід і земної поверхні в цілому у вигляді складок, куполів, скидових уступів тощо; 2) форми рельєфу, які виникли внаслідок впливу екзогенних процесів на пер ...