Досліджено поверхні вирівнювання Українського Передкарпаття, а також кількісні та якісні показники розвитку поверхонь вирівнювання даного регіону. Обгрунтовано аспекти розвитку цих поверхонь. Запропоновано методику вивчення. З використанням результатів попередніх дослідників, даних фондових і літературних джерел, а також проведених польових і картографічних досліджень проведено морфогенетичний аналіз поверхонь вирівнювання. На підставі результатів дослідження підтверджено існування в Українському Передкарпатті двох поверхонь вирівнювання - рівня Красної (верхнього пліоцену) та рівня Лоєвої (еоплейстоцену), а також педиментів, які формувалися одночасно з рівнем Лоєвої. На підставі аналізу рівня буріння показано, що алювій шостої та сьомої терас, яких зіставлено відповідно з рівнем лоєвої та рівнем Красної залягає на вирівнюваному корінному цоколі. Це свідчить, що під час формування поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття відбувалися одночасні процеси денудаційного зрізу й акумуляції алювію. Стверджується про полігенетичний характер поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття.
Переглянути автореферат дисертації
