Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Фізико-географічна характеристика Австралії

Австралія — найвіддаленіший від інших населений материк Землі. Він цілком розташований у Південній півкулі. Це материк, де все "навпаки": у липні тут зима, у січні — літо. Дерева Австралії скидають не листя, а кору, ліси не дають тіні, а крізь зарості пустель доводиться пробиватися з сокирою. Малята тварин тут вилуплюються з яєць, а потім їх вигодовують молоком.

Географічне положення. Австралія — найменший материк Землі. Його площа становить 7,6 млн км кв. Материк розташований у тих самих широтах, що й Південна Африка. Південний тропік перетинає Австралію майже посередині. Крайньою північною її точкою є мис Йорк, південною — мис Південно-Східний. Крайня західна точка материка — мис Стіп-Пойнт, крайня східна — мис Байрон.
На відміну від Африки, Австралія — компактний материк: його центральні області майже однаково віддалені від океанів. Він омивається Індійським і Тихим океанами та має тільки дві значні затоки: Карпентарія на півночі і Велика Австралійська — на півдні.
Береги Австралії, як і Південної Африки, омиваються на заході холодною, а на сході — теплою течіями. Теплі води Південної Пасатної течії проходять уздовж північного узбережжя континенту. Холодна течія Західних Вітрів омиває його південні береги.
Величезні океанічні простори відокремлюють Австралію від інших материків. Тільки на півночі через численні острови вона має деякий зв'язок з Азією. Віддаленість та ізольованість зумовили незвичайність природи материка, що вразила перших європейських дослідників.

Дослідження та освоєння. Австралія через її віддаленість була відкрита для світу пізніше за інші материки. Велику роль у дослідженні континенту відіграли європейці.
Тривалий час побутувало переконання про існування великого невідомого Південного материка. Ним спочатку вважалася Нова Гвінея. Але на початку XVII ст. іспанський мореплавець Луїс Торрес довів, що це — острів. Він першим побачив північні береги нового материка. У середині XVII ст. експедиція голландця Абеля Тасмана вперше обійшла цей материк з півдня. У другій половині XVIII ст. східне узбережжя незвіданого континенту вперше досліджував англійський мореплавець Джеймс Кук. Тільки на початку XIX ст. англієць Метью Фліндерс уперше проплив навколо материка і запропонував назвати його Австралією (з латинської — "південний").
Заселення материка європейськими переселенцями починалося з південного сходу. Тут було засновано найбільше в Австралії місто Сідней. Звідси почалися пошуки та освоєння земель для землеробства і під пасовища, родовищ корисних копалин, джерел питної води.

Рельєф. Поверхня Австралії найнижча з-поміж інших материків, її середня абсолютна висота становить лише 215 м.
Рельєф Австралії схожий на рельєф Південної Африки. Адже в основі материка також залягає давня Австралійська платформа, міцний фундамент якої у західній частині підвищений. У рельєфі — це Західноавстралійське плоскогір'я із середніми висотами 300—400 м. Подекуди тут підносяться окремі масиви, складені кристалічними породами. Центральна частина платформи за геологічною будовою є величезним прогином, вкритим чохлом осадових відкладів потужністю у кілька кілометрів. Цю частину платформи займає Центральна низовина.
На крайньому сході материка розташована область складчастості. Тут у герцинський період горотворення сформувався Великий Вододільний хребет. Північні і південні частини хребта істотно відрізняються між собою. На півночі гори низькі та середньовисотні, з плоскими вершинами. Південна частина хребта значно вища. Тут розташовані Австралійські Альпи з найвищою вершиною материка — горою Косцюшко (2 230 м).
На відміну від Африки, в Австралії немає високих молодих гір, діючих вулканів і зледеніння. Але тут, як і в Африці, поширені еолові форми рельєфу. На півдні Західно-австралійського плоскогір'я трапляється чимало карстових форм рельєфу: лійки, борозни, що утворилися в розчинених водою вапняках.

Корисні копалини. В Австралії є значні й різноманітні поклади корисних копалин. Найбільші родовища зосереджені на Австралійській платформі. З магматичними породами фундаменту пов'язані рудні корисні копалини: залізні, алюмінієві, мідні, уранові руди. Руди металів залягають також на сході материка, в горах.
В осадовому чохлі Австралійської платформи зосереджені нерудні корисні копалини. З-поміж них — кам'яне і буре вугілля, нафта і газ. Вони залягають переважно в западинах і прогинах платформи на північному заході та південному сході материка. В центральних районах за умов посушливого клімату сформувалися значні поклади солі та гіпсу.

Загальні особливості клімату. Материк розміщений між 10 і 38 паралелями в Південній півкулі. Це зумовлює надходження протягом усього року значної кількості сонячної радіації та наявність високих майже для всієї Австралії температур повітря.
Незважаючи на значне нагрівання поверхні Австралії, цей материк — найсухіший у світі. Причиною є переважання над ним континентальних тропічних повітряних мас і низхідних рухів повітря.
Більша частина материка розміщена у широтах, де переважає пасатна циркуляція. І хоча повітряні маси рухаються з Тихого океану, вони не приносять значних опадів у внутрішні райони материка. Причиною цього є Великий Вододільний хребет, який перехоплює вологу пасатів. Рясні опади випадають тільки на навітряних схилах гір і на вузькій узбережній смузі.
Австралія зволожується вкрай нерівномірно. Близько 40% материка одержує менш як 250 мм опадів на рік і тільки 10% — понад 1 000 мм. Крайня посушливість клімату Австралії істотно ускладнює використання земель у господарстві. Кожні 10-15 років в Австралії трапляються великі посухи, що тривають інколи по 2-3 роки. У цей період 2/3 материка дістає менш як 25 мм опадів на рік. Проте справжнім стихійним лихом для Австралії є раптові зливи, що завдають величезної шкоди сільському господарству: гинуть врожаї та худоба, змивається ґрунт.
Типи клімату. Австралія розташована в трьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному та субтропічному.
Північ материка знаходиться в субекваторіальному кліматичному поясі. Тут постійно високі температури упродовж усього року (близько +25°С) і велика кількість опадів (близько 1500 мм). Чітко простежуються сезонні відміни щодо випадання опадів: дуже вологе, з грозами та зливами літо і суха зима.
У тропічному кліматичному поясі при загальних високих температурах повітря (влітку +30°С, взимку +16°С) розрізняють за зволоженням два типи клімату: континентальний і вологий тропічний. В областях з континентальним тропічним типом клімату випадає близько 200 мм опадів на рік. За умов тропічного вологого типу клімату на сході материка кількість опадів може бути в 10 разів більшою. Амплітуда температур, навпаки, значно більша в континентальних областях.
Субтропічний кліматичний пояс характерний для південної частини материка. Температура повітря в цьому поясі позитивна протягом року. Але кількість і режим випадання опадів значно змінюються із заходу на схід. На південному заході Австралії розташована область із середземноморським типом клімату, що характеризується сухим літом і вологою зимою. Центральну частину поясу займає область континентального субтропічного типу клімату із сухим жарким літом і порівняно холодною зимою, на південному сході — вологий субтропічний тип клімату з рівномірними опадами впродовж року.
У помірному кліматичному поясі розташований лише острів Тасманія. Під впливом переважаючих помірних повітряних мас зима тут порівняно тепла з нестійкою погодою, сильними західними вітрами і нежарким літом. На острові випадає понад 1000 мм опадів на рік.

Води суходолу. Внаслідок сухості клімату в Австралії мало великих річок. Муррей з притокою Дарлінг — найбільші річки Австралії. Вони беруть початок на Великому Вододільному хребті та належать до басейну Індійського океану. Головне джерело їх живлення — дощі. Дарлінг набагато довший за Муррей, але не завжди доносить до нього свої води. Влітку він пересихає і розпадається на окремі водойми. На відміну від своєї притоки, Муррей у посушливий період поповнює води за рахунок танення снігів на вершинах Австралійських Альп, тому не пересихає. Річки басейну Муррею є важливим джерелом водопостачання для господарських цілей.
Більша частина площі материка (його внутрішні райони) не має стоку в океан. Тут переважають тимчасові водотоки — кріки. Протягом більшої частини року вони сухі й заповнюються водою тільки після короткочасних злив. У цей період трапляються паводки, під час яких рівень води піднімається до 10-12 м. Але вода швидко спадає, залишаючи оголене кам'янисте дно.
Озера Австралії переважно безстічні та засолені. В сухий сезон вони часто розпадаються на окремі мілководні водойми або зовсім пересихають. Таким є і найбільше озеро материка — Ейр. Воно розташоване на 12 м нижче рівня моря і збирає воду з величезної території за допомогою кріків. Влітку площа озера становить близько 15 тис км кв. Проте в інші сезони року озеро пересихає і дно його вкрите кіркою солей. Отже, не випадково Ейр називають "мертвим серцем Австралії".
Нестача поверхневих вод Австралії частково компенсується великими запасами підземних вод. У прогинах давньої платформи є численні артезіанські басейни, що займають більшу частину площі материка. Найбільшим є Великий Артезіанський басейн, що займає Центральну низовину. Його слабосолона й тепла вода використовується населенням для забезпечення пасовищ, а також для побутових потреб.
Водна проблема — одна з найголовніших в Австралії. На материку дбайливо ставляться до водних ресурсів. Широко застосовується повторне використання води, в окремих районах побудовані опріснювальні установки.

Органічний світ. Через відособленість материка та відсутність зледеніння більшість видів рослин і тварин Австралії є своєрідними пережитками минулих геологічних епох. Це — релікти (з латинської — "залишки"). Тут зустрічаються також види, яких немає більше ніде на земній кулі. Вони називаються ендеміками. Водночас ізольованість материка призвела до порівняної бідності видового складу живих організмів.
Одна з найпоширеніших рослин Австралії — евкаліпт. На материку їх налічується близько 350 видів — від чагарників до велетнів у 150 м заввишки. Більшість евкаліптів надає перевагу вологим місцям.
Евкаліпт називають деревом-насосом. За день він "викачує" з ґрунту і випаровує через свою крону в кілька разів більше води, ніж, наприклад, береза за тиждень. Ця здатність дерева використовується людиною для осушення боліт. Листя евкаліптів повернуте ребром до сонця і не утворює тіні. Тому евкаліптові ліси світлі, з буйним трав'яним покривом. Повітря в них насичене цілющими пахощами, які виділяє листя.
З-поміж тварин найпоширеніші в Австралії сумчасті: кенгуру, вомбати, ведмідь-коала, бідки, летяги, соні та ін.
Навіть у велетенських кенгуру діти народжуються крихітними, розміром близько 3 см. Дбайливі мами доношують своїх малят у сумці півроку. Кенгуру мають поганий зір, натомість чудовий слух. Вони — чемпіони зі стрибків у довжину серед тварин, їх результат — більш як 10 м.
Тільки в Австралії живуть яйцекладні ссавці — качконіс і єхидна. Вони відкладають яйця, а немовлят вигодовують молоком. Цих тварин вважають примітивними ссавцями. Справжніх ссавців на материку до появи переселенців не було. Зовсім мало тут і хижаків. Тільки на Тасманії збереглися сумчастий вовк і сумчастий диявол.
Цікавим є світ птахів Австралії, що також представлений переважно ендемічними видами. Яскраво забарвлені папуги і райські птахи, вражають своєю красою, зимородок кукабарра здатний імітувати голоси різних тварин, а сміттєві кури будують із сміття справжні інкубатори. Австралійський страус ему разом із кенгуру є офіційним символом Австралії.
Небезпечним хижаком Австралії є дінго — здичавілий собака. Європейські переселенці завезли на материк свійських тварин. Деякі з них, наприклад кролі, так розплодилися, що завдають великої шкоди пасовищам.

Природні зони. Найбільшу площу в Австралії займає зона тропічних пустель і напівпустель. Червоним серцем Австралії називають пустелю Вікторію і Велику Піщану пустелю. Їхня поверхня справді має червоний колір, що зумовлено сполуками заліза, на які багаті піски пустель.
Пустелі Австралії незвичайні. Вони використовуються як пасовища впродовж року, адже часто вкриті колючими чагарниками з низькорослих евкаліптів і акацій. Рослини тут так тісно переплетені, що місцями утворюють важкопрохідні хащі. Причиною порівняно багатої рослинності є близьке залягання підземних вод. Ліси Австралії за площею значно поступаються пустелям.
Зона вологих тропічних вічнозелених лісів на червоно-жовтих фералітних грунтах тягнеться вузькою смугою на сході материка. Тут переважають евкаліпти з окремими масивами давніх хвойних дерев — араукарій, різних видів пальм, деревовидних папоротей, бамбуків.
На крайньому південному заході ростуть вічнозелені твердо-листі ліси і чагарники, а на сході субтропічного поясу — мішані ліси на червоно-жовтих ґрунтах з пальмами та вічнозеленими буками.
Зона саван і рідколісся розташована в трьох кліматичних поясах. (Назвіть їх.) Тут замість баобабів, як в Африці, переважають різного виду евкаліпти, акації, пляшкові дерева, що ростуть на червоних і коричневих ґрунтах. Савани й рідколісся — природна зона, де живе переважна більшість тварин материка.
Господарське освоєння Австралії — вирубування лісів і чагарників, випасання овець, розвиток промисловості і туризму — загрожує унікальній природі материка. Тому тут створено природоохоронні території. Найбільша з них — національний парк Косцюшко, де збережено різноманітні природні комплекси — від евкаліптових лісів до альпійських луків. Справжнім дивом є підводний парк Великого Бар'єрного рифу, де знаходиться в недоторканості світ коралів.

В Австралії розрізняють три природні країни: Західноавстралійське плоскогір'я, Центральна низовина та Східноавстралійські гори.
Західноавстралійське плоскогір'я є найбільшою за площею природною країною континенту. Тут на протязі багатьох сотень кілометрів тягнуться майже плоскі території, одноманітність яких порушується масивами-останцями.
Надзвичайно сухі центральні частини плоскогір'я зайняті піщаними та кам'янистими пустелями. Тільки уздовж річок іноді тягнуться гаї вологолюбних евкаліптів.
На півночі Західноавстралійського плоскогір'я простяглася зона саван і перемінно-вологих лісів, значно змінених людиною. Велику площу займають пасовища, де розводять переважно овець та велику рогату худобу. В останні десятиріччя тут розробляють родовища залізних, марганцевих, уранових та алюмінієвих руд. Освоєно поклади нафти і газу.
Крайній південний захід плоскогір'я із середземноморським кліматом укритий твердолистими лісами, які з просуванням на схід зникають. Причиною цього є вапняки, з яких складена територія. Вони швидко поглинають атмосферні опади. Тут на півдні плоскогір'я розміщений найбільший карстовий район Австралії.
Центральна низовина на відміну від Західноавстралійського плоскогір'я укрита потужною товщею осадових відкладів, які сховали майже всі нерівності давнього рельєфу.
За умов сухого і жаркого клімату тут переважають піщані та глинясті пустелі, сухі савани, що перетинаються численними кріками. Велика кількість на Центральній низовині і озерних улоговин, дно яких укрите соляною кіркою. Вона утворюється внаслідок випаровування засолених підземних вод.
На півночі Центральної низовини,як і на сусідньому плоскогір'ї, сформувалися перемінно-вологі ліси.
На південному сході розташований басейн Муррею-Дарлінгу. Вода і родючі грунти сприяли виникненню тут головного господарського району Австралії. Більша частина земель на південному сході зайнята під зернові культури, цитрусові, виноградники, рис, бавовник. Проте й тут води не вистачає, тому швидко зростає використання підземних солонуватих вод, які опріснюють за допомогою енергії Сонця.
Східноавстралійські гори — єдина гірська країна Австралії. Тут мають місце різкі відмінності в природі на навітряних і підвітряних схилах Великого Вододільного хребта. Східні схили, що зазнають впливу пасатів, укриті гірськими вологими лісами. Західні, що розташовані в дощовій тіні, зайняті рідколіссям і сухими степами.
Тільки на півдні, в Австралійських Альпах, добре простежується висотна поясність. У червні — серпні тут буває незвична для Австралії холодна сніжна зима. Це — найзаселеніший район материка, він потребує багато води. Для розв'язання водної проблеми споруджено греблі, що регулюють стік річок, і великі обводнювальні системи.
Надра природної країни багаті на корисні копалини. Розробляють родовища олова, міді, поліметалів і золота. Добувають кам'яне вугілля, нафту й газ.
Східноавстралійські гори — високорозвинутий сільськогосподарський район. Гірські ділянки використовують під пасовища, передгір'я відведені під сади, виноградники, зернові. Господарське освоєння території призвело подекуди до розвитку несприятливих процесів. Катастрофічно поширюються зсуви, зменшується водність річок, вимиваються ґрунти, збіднюється видовий склад рослинності і тваринного світу. Справжнім лихом для лісів є пожежі, що часто виникають з вини людини і охоплюють величезні площі.

 

Базове джерело: Пестушко В. Ю., Сасихов В. О., Уварова Г. Є. Географія світу: підручник для 7 класу середньої школи. - К. : Абрис, 1995. - 288 с.: іл.

Останні матеріали розділу "Фізична географія"

Географічне положення, кордони України

Україна є однією з найбільших держав Європи — її площа становить 603,7 тис. квадратних кілометрів. З...

Предмет фізичної географії України

Предметом фізичної географії України є її природні (фізико-географічні) умови та природні ресурси. В...

Природоохоронна діяльність в Україні

Відносини в галузі охорони і використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду, відтворен...

Природно-заповідний фонд України

Природно-заповідний фонд України — ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти як...

Несприятливі фізико-географічні процеси і явища на території України

До несприятливих фізико-географічних процесів, що відбуваються на території України, належать ерозія...

Фізико-географічне районування України

У межах географічної оболонки сформувалися різноманітні і неоднакові за розмірами природні (фізико-г...

Природні комплекси України

Природні комплексиПід час вивчення окремих компонентів природних умов України постійно зверталася ув...

Географічна наука