Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Атлантичний океан

Атлантичний океан — найтепліший серед океанів, хоча в окремих його частинах температура води знижується до -1,8°С. Він дуже солоний, незважаючи на те, що приймає найбільше річкового стоку порівняно з іншими океанами. Тільки в ньому розташоване море без берегів, яке має надзвичайно прозору воду. Саме тут рухається найтепліша й одна з найпотужніших морських течій планети. В Атлантичному океані спостерігаються і найвищі, ніж у всіх інших океанів, припливи.

Географічне положення. У географічному положенні Атлантичного океану багато спільного з Тихим. Він також має величезні розміри і за величиною посідає друге місце на Землі. Його площа — 91,6 млн км кв. Як і Тихий, Атлантичний океан видовжений у меридіональному напрямі, його центральна частина розташована в екваторіальному поясі, а крайні північ і південь — у холодних водах Арктики й Антарктики.

Берегова лінія материків, які омиваються водами Атлантичного океану, дуже розчленована тільки в Північній півкулі. Тут розміщені майже всі його моря і великі затоки. Порівняно з Тихим, Атлантичний океан значно більше відчуває вплив суходолу, особливо в екваторіальному поясі, оскільки тут він більш як удвічі вужчий за Тихий. Панамський канал сполучає Атлантичний океан з Тихим, а Суецький — з Індійським.

Рельєф дна. Рельєф дна Атлантичного океану, як і Тихого, часто є продовженням рельєфу материків. Наприклад, на шельфі Гренландії поширені давні форми рельєфу, створені льодовиком. Численні затоплені річкові долини простежуються також на дні океану. На відміну від Тихого океану, в Атлантиці мало підводних гір. Тому особливе місце тут посідає серединно-океанічний хребет, який перетинає океан з півночі на південь. Ширина його сягає 300 км, а висота — 2 км.
Майже через увесь серединно-океанічний хребет простягається величезна поздовжня розколина земної кори — рифт — глибиною близько 2 км і завширшки до 30 км. Він розчленований численними поперечними розколинами, найглибша з яких — близько 8 км. До них тяжіють центри землетрусів і підводних вулканів, які часто височіють над поверхнею океану. Яскравим прикладом є вулканічний острів Ісландія.
В Атлантиці порівняно мало островів, а ті, що є, зосереджені переважно в північній частині океану.
За картами атласу простежте простягання серединно-океанічного хребта від острова Ісландія на південь; визначіть острови,які утворилися на цьому хребті.
Крім серединно-океанічного хребта на дні океану є й інші підняття. Разом вони розділяють ложе Атлантики на окремі улоговини. На відміну від тихоокеанських, атлантичні улоговини мають рівнішу поверхню. Це пояснюється великою кількістю осадових відкладів, накопиченню яких сприяє незначна кількість у перехідній зоні Атлантики глибоководних жолобів (5 проти 25 у Тихому океані), куди надходять з річками і дощовими водами осадові відклади з материків. Найглибоководніший жолоб океану, — Пуерто-Ріко (8 742 м), що розташований біля східного узбережжя Північної Америки.

Клімат і води. Клімат Атлантичного океану, як і Тихого, надзвичайно різноманітний. Більша частина океану лежить у поясах, які цілорічно дістають значну кількість сонячної радіації. Тому температура поверхневих вод у центральній частині Атлантики досягає +28°С. На крайніх півночі та півдні Атлантики вона становить нижче 0°С. Особливо суворий океанічний клімат біля узбережжя Антарктиди.
В Атлантичному океані також чітко простежуються відхилення від середньоширотних температур на сході й заході одного географічного поясу. Таке порушення зонального розподілу температур в Атлантиці, так само як і в Тихому океані, пояснюється циркуляцією атмосфери і поверхневих вод.
На півночі Атлантики, в помірних широтах, розміщений Ісландський мінімум, тобто область низького атмосферного тиску. Тут повітряні маси перебувають у велетенському кругообігу, обертаючись проти годинникової стрілки. На сході кругообігу над Атлантичним океаном тепле повітря прямує від тропіків, а на заході поясу повітря рухається від арктичних широт, звідки надходять холодні повітряні маси.
Такий рух повітряних мас зумовлює й відповідний напрям морських течій. Біля берегів Європи проходить тепла Північноатлантична течія, водночас уздовж берегів Північної Америки — холодні води Лабрадорської течії. З нею від Гренландії часто виносяться на південь велетенські айсберги.
У тропічних широтах температура повітря на заході Атлантики навпаки вища, ніж на сході. Це зумовлено рухом повітряних мас навколо Північноатлантичного максимуму — області високого атмосферного тиску Повітря рухається тут за годинниковою стрілкою. Тому на заході Атлантичного океану з екваторіальних широт надходить тепле повітря, а на сході — навпаки, порівняно холодні повітряні маси рухаються з помірного поясу.
Значно посилюють різницю температур між західною та східною частинами тропічного поясу морські течії. Головну роль тут відіграє Гольфстрім. Гольфстрім — найпотужніша з-поміж теплих течій Світового океану. Вона переносить води у 80 разів більше, ніж; усі річки земної кулі. У своїй південній частині Гольфстрім має ширину 75 км, товща водного потоку тут досягає 700-800 м. Водна маса температурою близько +28°С рухається зі швидкістю майже 10 км/год. Основне джерело Гольфстріму — Карибське море. Величезна маса води, яку приносять сюди пасатні течії, потрапляє в Мексиканську затоку. Рівень води тут підвищується, і її надлишок через Флоридську протоку виходить у відкритий океан. Так виникає течія, назва якої означає "течія затоки".
Кліматичні відмінності в межах одного поясу спостерігаються в Атлантиці й південніше екватора. Тут, у тропічному поясі, також утворився велетенський кругообіг повітряних і водних мас. Вони рухаються навколо ще однієї області високого атмосферного тиску — Південноатлантичного максимуму. (Відшукайте зазначену область атмосферного тиску на карті та визначіть подібну в Тихому океані.) Під її впливом холодні повітряні та водні маси просуваються від антарктичних широт на північ уздовж Африки. Зворотний потік прямує вздовж берегів Південної Америки. У південних широтах Атлантичного океану рухається потужна течія Західних Вітрів, яка проникає сюди з Тихого океану через широку протоку Дрейка.
Атлантичний океан — найсолоніший у Світовому океані, але в різних його частинах солоність вод неоднакова. Найбільшою вона є в тропічних широтах — 37%о. У місцях впадіння в океан потужних річок солоність вод океану знижується до 18%о, а в Балтійському морі вона становить тільки 8%о.

Органічний світ і природні ресурси. Між органічним світом Атлантики і Тихого океану багато спільного, але Атлантичний океан дещо бідніший на біологічні ресурси. Однією з причин цього вважається його відносна молодість. В океані налічуються численні види риб — скумбрія, тріска, сардина, нототенія, меч-риба, акули тощо. Атлантичний океан дає 35% світового вилову риби. В помірних і полярних широтах багато китів, зокрема — кашалотів і косаток. Характерні морські раки — омари, лангусти.
Життя в Атлантичному океані, як і в Тихому, зосереджене в основному біля західного тропічного узбережжя, де на поверхню піднімаються багаті на поживні речовини глибинні води.

Господарське освоєння океану пов'язане і з мінеральними ресурсами, насамперед зони шельфу. Тільки в Північному морі виявлено більш як 100 родовищ нафти та газу, пробурено сотні свердловин, прокладено по дну нафто- й газопроводи. Понад 3 000 спеціальних платформ, з яких добувають нафту й газ, працюють у Мексиканській затоці. В прибережних водах Канади, Великобританії видобувають кам'яне вугілля.
Активна господарська діяльність людини у басейні Атлантичного океану спричинила значне забруднення його вод. Особливо помітно забруднення в окремих морях Атлантики. Одне з найбрудніших у світі — Балтійське море. В окремих затоках гранично допустимі норми забруднення перевищені у 20 разів. Небезпечна ситуація склалася в Середземному і Чорному морях, які при подальшому забрудненні можуть незабаром стати мертвими.

 

Базове джерело: Пестушко В. Ю., Сасихов В. О., Уварова Г. Є. Географія світу: підручник для 7 класу середньої школи. - К. : Абрис, 1995. - 288 с.: іл.

Останні матеріали розділу "Фізична географія"

Географічне положення, кордони України

Україна є однією з найбільших держав Європи — її площа становить 603,7 тис. квадратних кілометрів. З...

Предмет фізичної географії України

Предметом фізичної географії України є її природні (фізико-географічні) умови та природні ресурси. В...

Природоохоронна діяльність в Україні

Відносини в галузі охорони і використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду, відтворен...

Природно-заповідний фонд України

Природно-заповідний фонд України — ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти як...

Несприятливі фізико-географічні процеси і явища на території України

До несприятливих фізико-географічних процесів, що відбуваються на території України, належать ерозія...

Фізико-географічне районування України

У межах географічної оболонки сформувалися різноманітні і неоднакові за розмірами природні (фізико-г...

Природні комплекси України

Природні комплексиПід час вивчення окремих компонентів природних умов України постійно зверталася ув...

Географічна наука