Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Способи зображення Землі

Як би люди не намагалися зробити копію Землі в натуральну величину, це не вдається. Отже, зображення слід зменшити. Мірою зменшення зображення земної поверхні виступає масштаб.
Масштаб показує, в скільки разів відстань на малюнку, кресленні, плані чи карті менша за відстань на місцевості.
Масштаб, записаний у вигляді дробового числа, називають числовим. Він показує, що зображення на глобусі зменшено в 50 000 000 раз порівняно з дійсними розмірами Землі. Отже, 1 см на глобусі відповідає 50 000 000 см (500 км) на місцевості.
Крім числового, надписують іменований масштаб, виражений словами. Наприклад: в 1 см — 500 км.
Іноді застосовують лінійний масштаб (особливо на планах і картах). Він являє собою пряму лінію, поділену на рівні частини, звичайно сантиметри. Поділки відповідають відстані на місцевості. Першу поділку зліва від нуля ділять на дрібніші частини для одержання точних результатів вимірів. При цьому використовують циркуль-вимірювач.

Глобус — модель Землі, що в загальних рисах зберігає її форму, зменшену в десятки мільйонів разів. На ньому всі материки, океани, моря показані в повній відповідності з їх положенням на земній кулі.
Шкільні глобуси мають звичайно масштаб 1 : 50 000 000.
Масштаб глобуса однаковий у всіх точках зображення. Відстані на глобусі вимірюються гнучкою металевою лінійкою або ниткою. Здобута в сантиметрах відстань переводиться по іменованому масштабу у відстань на місцевості.

План, карта, умовні знаки, масштаб плану та карти. Хоч глобус досить точно відтворює обриси суходолу Землі, користуватися ним не завжди зручно. Більш зручні для користування зображення Землі та її частин на площині, папері. Це малюнок, аерофотознімок та план місцевості. На плані місцевості всі предмети зображують умовними знаками. Загальноприйняті умовні знаки використовують при складанні всіх планів місцевості. На географічній карті, як і на плані місцевості, об'єкти також зображують умовними знаками.

План місцевості — зображення умовними знаками та в масштабі невеликої ділянки місцевості.
Географічна карта — зображення умовними знаками і в масштабі великої території або всієї планети.
Усі види умовних знаків поділяються на контурні, значкові, лінійні. Контурні знаки передають дійсні розміри об'єкта, вони складаються з контура і його заповнення кольором або штриховкою. Наприклад, ліс, болото, озеро на плані місцевості, гори, рівнини, глибини морів і океанів, контури материків та ін. на географічній карті. Значкові знаки у вигляді геометричних фігур, символів, малюнків показують об'єкти, які неможливо позначити в масштабі плану чи карти. Наприклад: джерело, криниця, школа на плані місцевості, знаки корисних копалин, кружки міст, вершини гір та їх висота на картах. Лінійні знаки передають на плані та карті лінійні об'єкти: дороги, річки, кордони тощо. їх довжину подано в масштабі, ширину — ні.

Залежно від величини зображуваної території й розмірів самої карти використовують різні масштаби. Чим менша зображувана територія і чим більше подробиць її зображення, тим масштаб карти більший. Ці карти називають великомасштабними. Такі масштаби мають плани місцевості (М 1:5000 і більші). Великомасштабними бувають і топографічні карти (М від 1:5000 до 1:200 000). Такі карти досить детально зображують порівняно невеликі території і використовуються у військовій справі, будівництві, при прокладанні доріг, під час туристських походів, у сільському господарстві тощо.
Та найчастіше людині необхідно зобразити на карті величезні території материків, океанів, окремих країн або їх частин, а іноді і всю планету. В таких випадках використовують дрібний масштаб. Такі карти називають дрібномасштабними. Карти шкільних атласів, настінні карти — дрібномасштабні. Наприклад, карта півкуль у шкільному атласі має масштаб 1:90 000 000 (в 1 см — 900 км), карта України — 1:6 000 000 (в 1 см — 60 км). При цьому масштаб першої карти дрібніший, а другої — більший.

На плані та карті неможливо показати всі найдрібніші об'єкти на місцевості. Вони заважали б читати зображення. Тому на план та карту наносять тільки головні (основні) з них, тобто зображення узагальнюють. Чим дрібніший масштаб карти, тим зображення більш узагальнене.

План та карта — це зменшене умовно-знакове узагальнення зображення земної поверхні на площині, виконане у масштабі. Географічні карти із зображенням природних об'єктів (материків, океанів, гір, рівнин, річок, озер та ін.) називають фізичними. Наприклад, фізична карта півкуль, фізична карта України.

Зображення нерівностей земної поверхні на плані та карті

Відносна висота і абсолютна висота. Всі нерівності земної поверхні називають рельєфом. Щоб зобразити його на плані чи карті, необхідно виміряти глибину чи висоту окремих ділянок земної поверхні. Для цього використовують нівелір. Цей найпростіший прилад являє собою дерев'яну рейку висотою один метр з виском. Нівеліром визначають, на скільки метрів вершина горба вища за його підошву, тобто його відносну висоту. Цей процес називають нівелюванням.
Відносна висота — перевищення однієї точки над іншою. Виміри відносної висоти необхідні будівельникам, військовим, туристам.
На плані та карті позначають не відносну, а абсолютну висоту — перевищення точки земної поверхні над рівнем моря, що приймається за нуль метрів.
Проте рівень різних морів неоднаковий. В Україні та деяких інших країнах (Росія, Білорусь, Молдова та ін.) за умовний нуль приймається середній рівень Балтійського моря. Щоб визначити абсолютну висоту, не обов'язково їхати до берегів Балтики. На спеціальних стовпах або стінах окремих споруд закріплені знаки-репери, на яких зазначено висоту даного місця над рівнем Балтійського моря. Від цього знака, провівши нівелювання, можна визначити висоту будь-якої точки. Наприклад, абсолютна висота Києва — близько 180 м.

Зображення рельєфу на плані та карті. На плані місцевості і географічній карті рельєф показують за допомогою особливих ліній — горизонталей. Горизонталі — лінії, що з'єднують точки місцевості з однаковою абсолютною висотою.
Одна горизонталь, що характеризує висоту, не дає уявлення про форми рельєфу. Для цього необхідно кілька горизонталей, їх проводять через певні проміжки висоти: 1 м, 2,5 м, 5 м, 20 м, 40 м, 200 м і т.д. залежно від масштабу карти. Вершину позначають точкою з зазначенням її висоти. За розташуванням горизонталей можна визначити стрімкість схилу. Чим ближче підходять горизонталі одна до одної, тим стрімкіший схил, чим далі — тим схил пологіший.
На плані місцевості, щоб розрізнити схил чи западину, проводять бергштрихи — короткі лінії, що показують вільним кінцем напрям схилу.
На фізичній географічній карті для більшої наочності зображення рельєфу проміжки між горизонталями різних висот і глибин фарбують певним кольором відповідно до кольорової шкали висот та глибин.

Градусна сітка Землі. Географічні координати точок

Градусна сітка Землі. Розглядаючи географічну карту півкуль, можна помітити, що голубі лінії пересікають її в напрямах від полюса до полюса й перпендикулярно до них. Все разом це нагадує сітку, в якій міститься кожна півкуля. Це — градусна сітка Землі, що складається з паралелей і меридіанів — умовних ліній, яких немає на поверхні Землі. На картах їх проведено для того, щоб можна було визначити точне місце розташування будь-якої точки на Землі. За градусною сіткою визначають географічні координати будь-якої точки, тобто широту і довготу.

Паралелі та географічна широта. Паралелі — лінії на карті і глобусі, проведені паралельно екватору. За формою паралелі — кола, радіус яких зменшується до полюсів. Найдовша паралель — екватор, довжиною близько 40 000 км. Частину кола паралелі називають дугою і вимірюють у градусах. На різних паралелях довжина дуги в один градус неоднакова, тому що довжина їх зменшується в бік полюсів. На екваторі величина одного градуса паралелі дорівнює 111,3 км, а, наприклад, на широті Києва (51°пн.ш.) становить близько 70 км. Паралель можна провести через будь-яку точку земної поверхні паралельно екватору. Вона показує напрям "захід — схід".
По паралелях визначають географічну широту — відстань у градусах від екватора до певного місця. Розрізняють широту північну (пн.ш.) для точок, що розташовані на північ від екватора, і південну (пд.ш.) — на південь від нього. Географічна широта екватора — 0°, а полюсів — 90°пн.ш., 90°пд.ш..

Меридіани та географічна довгота. Меридіани — лінії на карті і глобусі, що з'єднують два полюси. У перекладі з латинської "меридіан" — "полуденна лінія". Насправді його напрям збігається з тінню будь-якого предмета в полудень. За формою меридіани — півкола з однаковою довжиною (близько 20 000 км), що вимірюються в градусах. Довжина дуги одного градуса меридіана скрізь однакова і становить 111 км. Меридіан можна провести через будь-яку точку земної поверхні, з'єднавши її з Північним та Південним полюсами. Він показує напрям "північ-південь".
По меридіанах визначають географічну довготу — відстань у градусах від початкового меридіана до певного місця.
За міжнародними угодами нульовим, або початковим, меридіаном прийнято вважати меридіан, що проходить через Гринвіцьку обсерваторію, що неподалік від Лондона. Цей меридіан ще називають Гринвіцьким. Відлік довготи йде на захід та схід від нульового меридіана. Отже, довгота буває західною (зх.д.) і східною (сх.д.). Вона виражається в градусах від 0° до 180°.

Географічні координати. Географічні координати — своєрідна географічна адреса будь-якої точки земної поверхні, виражена в градусах широти і довготи.
Визначимо за картою півкуль географічні координати столиці нашої Батьківщини — м.Києва. Спочатку встановимо географічну широту. Київ розташований на північ від екватора, отже, має північну широту. Він лежить між 50 і 60 паралелями північної широти, але ближче до 50-ї паралелі. Тому широта міста — 51°пн.ш. Довготу визначають за меридіанами. Київ розташований на схід від початкового меридіана, отже, має східну довготу. Він розміщується між 30 і 40 меридіанами східної довготи, ближче до 30-го меридіана. Його довгота — 31°сх.д. Географічні координати Києва — 51°пн.ш., 31°сх.д.

Визначення напрямів на місцевості, плані та карті

Зорієнтуватися на місцевості — значить визначити своє положення щодо сторін горизонту.
На місцевості орієнтуються вдень за Сонцем, а вночі — за зорями. З місцевих ознак напрям на північ покаже мох, що завжди росте на північному боці стовбура дерев. Пологіший схил мурашника та широко віддалені річні кільця на пеньку дерева вкажуть напрям на південь. Знаючи хоч один напрям, легко визначити решту. Якщо стати обличчям на північ, то ззаду буде південь, праворуч — схід, ліворуч — захід. Та надійніше орієнтуватися за компасом. Темна частина стрілки компасу завжди вказує на північ. Напрям руху встановлюють за шкалою компаса, визначивши азимут.
Азимут — кут між напрямом на північ і напрямом на даний предмет.
Величину цього кута виражають у градусах і відлічують за рухом стрілки годинника від 0° до 360°. Азимут предмета, що розміщений на північ від спостерігача — 0° або 360°, на південь — 180°, на схід — 90°, на захід — 270°. Для визначення азимута компас повертають так, щоб поділка 0 збіглась з темним кінцем стрілки. Потім слід повертати кільце компаса, доки лінія від прорізу до мушки не встановиться у напрямі на предмет. Мушка покаже на шкалі величину азимута в градусах.
На плані місцевості напрям на північ часто позначають стрілкою у верхньому правому куті. Якщо стрілки немає, то північ плану завжди вгорі, південь — внизу, захід — ліворуч, схід — праворуч. На карті напрями сторін горизонту визначають за лініями градусної сітки.
Враховують сторони горизонту, коли хочуть визначити положення частин материків, держав, міст та інших об'єктів щодо більших територій. Наприклад, Київська область розміщена в північній частині України, Донецька — у східній, Закарпатська — в західній і т.ін. Автономна Республіка Крим розташована на півдні України.

 

Базове джерело: Географія: Загал. географія: Підручн. для 6 кл. серед, шк. — Третє видання / О. Я. Скуратович, Р. Р. Коваленко, Л. І. Круглик.— К.: Зодіак-ЕКО, 2000.

Останні матеріали розділу "Фізична географія"

Географічне положення, кордони України

Україна є однією з найбільших держав Європи — її площа становить 603,7 тис. квадратних кілометрів. З...

Предмет фізичної географії України

Предметом фізичної географії України є її природні (фізико-географічні) умови та природні ресурси. В...

Природоохоронна діяльність в Україні

Відносини в галузі охорони і використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду, відтворен...

Природно-заповідний фонд України

Природно-заповідний фонд України — ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти як...

Несприятливі фізико-географічні процеси і явища на території України

До несприятливих фізико-географічних процесів, що відбуваються на території України, належать ерозія...

Фізико-географічне районування України

У межах географічної оболонки сформувалися різноманітні і неоднакові за розмірами природні (фізико-г...

Природні комплекси України

Природні комплексиПід час вивчення окремих компонентів природних умов України постійно зверталася ув...

Географічна наука