Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Біосфера

Вчені вважають, що Земля, як планета, виникла близько 4,5 млрд років тому. Вона була безлюдною. Сумно хлюпотіли води мілких річок, мовчали безплідні рівнини і голі скелі. Мертву тишу порушував лише гуркіт вулканів, які вивергали розпечену лаву та хмари розжареного попелу.
Близько 3,5 млрд років тому в мілководних частинах морів з'явилися перші живі істоти — грудочки білка, що живилися, рухалися, розмножувалися. Звідки вони з'явились? Остаточної відповіді немає досі. Може, це робота ультрафіолетового проміння, а можливо, життя було занесене метеоритами та космічним пилом з безмежних просторів Всесвіту?
Минали сотні мільйонів років. Живі організми змінювались і вдосконалювались. Про це свідчать скам'янілі залишки, які можна побачити в краєзнавчих музеях. Спочатку основні види живих організмів жили в морській воді. Тільки близько 450 млн років тому вони почали виходити на суходіл, створивши досьогодні суцільну оболонку життя на Землі — біосферу.
Різноманітність організмів на Землі. Всі організми об'єднують у чотири царства живої природи: рослини (близько 500 тис. видів), тварини (близько 1,5 млн видів), гриби (понад 100 тис. видів), мікроорганізми (мікроскопічні, часто одноклітинні організми).
Живі істоти, що належать до різних царств, тісно взаємозв'язані. Рослини здатні створювати органічні речовини з неорганічних, виділяючи кисень. Цей процес називається фотосинтезом.
Тварини не здатні самі створювати органічні речовини і дістають їх, з'їдаючи траву (травоїдні) чи інших тварин (хижаки).
Кисень, що виділяється рослинами, всі живі організми використовують для дихання, а вуглекислий газ, який вони видихають, необхідний рослинам для фотосинтезу.
Залишки відмерлих рослин і тварин розкладають бактерії ґрунту, перетворюючи їх у прості неорганічні речовини, які поглинаються новими поколіннями рослин. Якби не санітарна робота бактерій, то залишки відмерлих тварин і рослин вкрили б Землю шаром у кілька десятків метрів.

Межі біосфери. На відміну від інших оболонок Землі біосфера не має власних меж, а розміщується в межах інших оболонок.
Значному поширенню живих організмів сприяє їх особливість пристосовуватися до різноманітних умов. Наприклад, нижчі організми були виявлені в ісландських гейзерах з температурою води +93°С. Спори окремих бактерій зберігають життєздатність за температури -253°С.
Більшості живих істот для дихання необхідний кисень, та трапляються бактерії, здатні жити глибоко під землею без нього. Мешканці океанічних глибин витримують величезний тиск товщі води. Знаючи це, спробуємо визначити межі біосфери в інших оболонках Землі.
Найвища точка нашої планети - Джомолунгма - має висоту 8848 м. Птахи, що перелітають через неї, вимушені підійматися майже до дев'ятикілометрової висоти. Можливо, це верхня межа біосфери? Але до позначки 14-20 км вітер може заносити пилок рослин та спори бактерій. Проте ясно, що вище озонового шару живих організмів не може бути. Отже, верхня межа біосфери закінчується тропосферою, оскільки више умови виникнення і підтримання життєвих процесів неможливі.
Уся гідросфера заселена живими організмами. Навіть на величезних глибинах виявлені живі істоти. Тваринний світ Океану багатий і різноманітний.
У літосфері межі біосфери вчені визначають по-різному: від кількох сот метрів (ближче до поверхні трапляються личинки комах, черви, в печерах — кажани, у підземних річках — сліпі риби) до кількох кілометрів — межі життя бактерій, здатних існувати без повітря.
Отже, біосфера включає в себе шари атмосфери, всю гідросферу та верхні частини земної кори. Найсприятливіші умови для життя у місцях зіткнення всіх оболонок Землі.
В останні десятиріччя межі біосфери розширились в результаті діяльності людини, яка відправляє в політ штучні супутники Землі й космічні кораблі, де проводяться досліди з різними живими організмами. Все глибше проникають у надра Землі бурові інструменти геологів, а з ними — й мікроорганізми. Пригадай найглибшу свердловину. Та це вже штучні межі біосфери, яку людство називає техносферою. З діяльністю людини і її дальшим проникненням у космос та глибини Землі межі техносфери будуть розширюватися постійно.

Поширення живих організмів по земній поверхні. Поширення живих організмів на Землі дуже нерівномірне. До полюсів кількість їх видів постійно зменшується. Це залежить від клімату.
В приекваторіальній зоні суходолу, з високими температурами та великою кількістю опадів протягом усього року, розвивається розкішна рослинність. Верхівки дерев змикаються, утворюючи непроникне для сонячних променів зелене шатро. Окремі дерева досягають 60-80 м заввишки (приблизно висоти 20-30-поверхового будинку). Вони оповиті ліанами, на стовбурах і гіллях дерев оселяються інші рослини, які засвоюють вологу з повітря. Рослинність настільки густа, що ліси майже не прохідні. Дуже багато тварин і птахів маскуються серед квіток та листя цього вічнозеленого лісу.
На північ і південь від екватора, в зоні тропіків, де температури високі, а опадів мало, клімат посушливий. Рослинність бідна, тварин мало. Багато з них зариваються в пісок або живуть у норах (змії, ящірки, дрібні ссавці). Інші можуть тривалий час не пити воду (верблюди) або пробігати великі відстані в її пошуках (антилопи).
У помірних широтах, де температура змінюється за сезонами, а опадів буває достатньо, ростуть ліси, дерева яких на зиму скидають листя. Північ і центр України вкриті такими лісами.
Біля полюсів в умовах низьких температур рослин майже немає. У товщі снігу і льоду живуть тільки бактерії та деякі одноклітинні водорості.
Отже, склад біосфери змінюється від екватора до полюсів. Найбагатші рослинність і тваринний світ у приекваторіальних та помірних широтах.

Взаємодія біосфери з іншими оболонками Землі

Наш співвітчизник академік В. І. Вернадський — основоположник вчення про біосферу — писав: "На земній поверхні немає сили більш постійно діючої, а тому й більш могутньої за кінцевими наслідками, ніж живі організми, взяті в цілому". Наслідки діяльності живих організмів позначилися на всіх оболонках Землі.
Взаємодія біосфери і атмосфери. Кілька мільярдів років тому навколо Землі не було атмосфери. Вона з'явилась як результат діяльності вулканів на всій поверхні планети. Гази, що виходили на поверхню Землі, не зникали, не випаровувалися в космічному просторі, а силою тяжіння Землі утримувалися на її поверхні. З них і утворилася певна первинна атмосфера нашої планети. Вуглекислий газ і азот були основними в її складі. Але майже не було кисню. Первинна атмосфера була непридатного для життя.
З появою рослин кількість кисню стала збільшуватися, а вуглекислого газу — зменшуватися. Внаслідок розвитку життя на Землі сформувалося сучасне співвідношення газів повітря. І сьогодні роль рослин у виробництві кисню повітря величезна. Не випадково ліси називають "легенями нашої планети". Саме тому небезпечне їх безконтрольне знищення.
Взаємозв'язок біосфери й атмосфери підтримується завдяки процесам фотосинтезу та дихання. Живі організми — регулятори вмісту газів у повітрі. Крім того, рослини, тварини і особливо людина впливають на чистоту атмосфери.
Взаємодія біосфери і гідросфери. Вода — це саме життя. Без неї не можуть існувати організми, але й вони мають вплив на склад води в гідросфері. Спеціалісти вважають, що за останні 200 млн років майже не змінилася солоність океанічної води. Солі, накопичені в морській воді, використовуються живими організмами для своєї життєдіяльності. Наприклад, кальцій — складова частина їх скелетів, черепашок, панцирів. Таким чином, завдяки процесам життєдіяльності організми підтримують сталість складу вод гідросфери.
Взаємодія біосфери і літосфери. Взаємодія цих оболонок найактивніше відбувається у верхній частині літосфери — земній корі. Рослини своїм корінням, яке проникає в тріщини, руйнують тверді гірські породи і перетворюють їх у пухкі, осадові. В земній корі накопичуються залишки скелетів рослин і тварин, які осідають на дно водойм, утворюючи товщі осадових порід: крейди, вапняку-черепашнику та ін. З рослинних залишків складається й кам'яне вугілля, торф.
Вплив людини на біосферу. На жаль, часто вплив людини на біосферу має негативне значення. Він може бути навмисним: браконьєрство, надмірний вилов риби, неконтрольована вирубка лісів та ін; ненавмисним: знищення організмів внаслідок зміни умов їх життя. Все це призводить до повного знищення або до різкого скорочення кількості тварин і рослин.
З вини людини окремі тварини зникли з лиця Землі. Останній європейський тур — предок свійських корів — був убитий людиною в 1627 році. Дикий предок свійського коня — тарпан, що водився ще на початку XIX століття е степах України, був знищений у XIX столітті. Таких прикладів немало.
Намагаючись загладити свою вину, людина вживає заходи для охорони рослинності і тваринного світу: створює заповідні території, відновлює ліси тощо. Та цього поки що недостатньо. Завдання наступних поколінь — зберегти природу для нащадків.
Турбуючись про свої потреби, людина завжди впливала на видовий склад тварин і рослин, виводячи культурні сорти рослин і свійські породи тварин, що відповідають його потребам.

Ґрунт — особливе природне тіло

Що таке грунт? Людина зацікавилася ґрунтом, коли стала займатися землеробством, тобто близько 7 тис. років тому. В Китаї в III тис. до н.е. різні грунти намагалися оцінити за врожайністю культур. У середні віки наука розвивалася слабо. Тоді вважали, що ґрунт для рослин — лише опора, а самі вони живляться лише водою і повітрям.
Чим же насправді є ґрунт за своєю природою і значенням для рослин? На це запитання вдалося відповісти лише наприкінці XIX століття, коли з'явилась наука ґрунтознавство, її основоположником вважають В.В.Докучаєва, який досліджував ґрунти України. Виявилося, що ґрунти і гірські породи — це не одне й те саме. На рівній скелі, чистому піску чи глині рослини не можуть розвиватися. Гірські породи неродючі. Особливість грунту — його родючість, тобто здатність забезпечувати рослини мінеральними речовинами, необхідними для їх розвитку. Родючість ґрунтів залежить від кількості гумусу (перегною).
Ґрунт — верхній пухкий шар, що має родючість.
Утворення ґрунтів. Ґрунти стали формуватися на поверхні Землі на початку зародження життя. Процес цей дуже повільний: за 100 років товща ґрунту в різних районах планети збільшується від 0,5 до 2 см.
Грунт — результат взаємодії живих організмів та їх решток з пухкими гірськими породами з участю повітря і води. Під впливом енергії Сонця в грунті відбуваються фізичні, хімічні та біологічні процеси. Фізичні процеси — руйнування мінералів і гірських порід внаслідок вивітрювання. Хімічні процеси пов'язані з розчиненням різних речовин у воді та відкладаннями їх у ґрунті, біологічні — з розкладом (гниттям) решток тварин і рослин під впливом життєдіяльності мікроорганізмів та інших живих істот (червів, личинок, мурашок, кротів тощо).
Оскільки процес утворення ґрунтів проходить за різних умов, це призводить до виникнення різних типів ґрунтів. Найродючішими в світі вважаються чорноземи, які займають в Україні значні площі.
Склад ґрунту. Ґрунт складається з кількох частин: твердої, рідкої і газоподібної. Тверда — вміщує в собі подрібнені мінерали та гірські породи, а також перегній (гумус) — продукти розкладу мікроорганізмами залишків відмерлих рослин і тварин. У ній містяться мінеральні солі, які можуть засвоювати рослини. Рідкі частини — це вода, що переносить у ґрунті розчинені в ній поживні речовини, які живлять рослини. У ґрунті є також і повітря, що утворює газоподібну його частину. В разі нестачі кисню, який необхідний для життєдіяльності мікроорганізмів, родючість грунту різко знижується. Лише взаємодія всіх складових частин грунту визначає його родючість.
Ґрунт і людина. Людина обробляє ґрунти, вносить добрива, зрошує й осушує їх. Все це змінює процес ґрунтоутворення. Через неправильний обробіток ґрунти зазнають руйнування водою чи вітром, а надмірне внесення добрив і отрутохімікатів забруднює їх, погіршує родючість. У зоні катастрофи на Чорнобильській АЕС внаслідок радіоактивного забруднення було знято й захоронено ґрунтовий шар, оскільки він став небезпечним для здоров'я людини. Цей район надовго залишиться пустелею.
Тільки правильний, науково обгрунтований обробіток грунтів може зберегти і підвищити їх родючість.

 

Базове джерело: Географія: Загал. географія: Підручн. для 6 кл. серед, шк. — Третє видання / О. Я. Скуратович, Р. Р. Коваленко, Л. І. Круглик.— К.: Зодіак-ЕКО, 2000.

Останні матеріали розділу "Фізична географія"

Географічне положення, кордони України

Україна є однією з найбільших держав Європи — її площа становить 603,7 тис. квадратних кілометрів. З...

Предмет фізичної географії України

Предметом фізичної географії України є її природні (фізико-географічні) умови та природні ресурси. В...

Природоохоронна діяльність в Україні

Відносини в галузі охорони і використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду, відтворен...

Природно-заповідний фонд України

Природно-заповідний фонд України — ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти як...

Несприятливі фізико-географічні процеси і явища на території України

До несприятливих фізико-географічних процесів, що відбуваються на території України, належать ерозія...

Фізико-географічне районування України

У межах географічної оболонки сформувалися різноманітні і неоднакові за розмірами природні (фізико-г...

Природні комплекси України

Природні комплексиПід час вивчення окремих компонентів природних умов України постійно зверталася ув...

Географічна наука