Увійти  \/  Зареєструватися  \/ 

Вхід на сайт

Зареєструватися

Введене Вами ім'я недійсне.
Будь-ласка, введіть допустиме ім'я користувача. Без пробілів, у всякому випадку 2 , НЕ повинно бути символів: < > " ' % ; ( ) &
Пароль недійсний.
Ваші паролі не збігаються. Будь-ласка, введіть Ваш пароль в поле пароля та повторно введіть його в полі підтвердження.
Недійсна адреса електронної пошти
Адреси електронної пошти не збігаються. Будь-ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти в поле адреси електронної пошти та повторно введіть адресу у полі підтвердження.
* * Обов'язкове поле

Транспортна система України

Транспорт — одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі і невиробничі потреби господарства і населення країни в усіх видах перевезення. Без транспорту не було б територіального поділу праці. Тільки він може забезпечити обмін товарами між окремими територіями, тобто внутрішні і зовнішні економічні зв'язки.
За призначенням розрізняють транспорт загального користування, внутрішньовиробничий, особистого користування та спеціальний. Транспорт загального користування перевозить пасажирів, готову продукцію, сировину та напівфабрикати з місць виробництва до пунктів споживання або дальшого перероблення. Внутрішньовиробничий транспорт є складовою частиною промислового транспорту (заводського, виробничого, портового).

В Україні функціонує розгалужена мережа всіх видів транспорту: залізничний, автомобільний (наземні), морський, річковий, озерний (водні), повітряний, трубопровідний. Усі вони тісно пов'язані між собою і взаємно доповнюють один одного. Провідну роль у вантажообороті посідає трубопровідний транспорт. Друге місце — залізничний.
Територіальне поєднання різних видів транспорту, які, взаємодіючи, найповніше задовольняють потреби виробництва і населення у перевезеннях, становлять транспортну систему країни. Важливим елементом цієї системи є транспортний вузол — комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту. Транспортні вузли, що здебільшого розміщені в населених пунктах, здійснюють перевалки вантажів. Тому в таких пунктах найдоцільніше розміщувати господарські об'єкти, оскільки транспортні витрати тут будуть найменшими.
Транспорт України забезпечує не лише власні потреби у перевезеннях вантажів і пасажирів, ай транзитні, оскільки наша країна має вигідне економіко-географічне і геополітичне положення. Транзитні перевезення — важливе джерело поповнення валютних надходжень держави.
У перспективі розвитку транспорту — створення так званих транспортних коридорів — поліпшених залізничних і автомобільних шляхів високої провізної здатності і належного обслуговування.
Виділяють ще так званий електронний транспорт, що транспортує інформацію через підключення місцевої комп'ютерної мережі до міжнародної системи "Інтернет".

Залізничний транспорт здійснює перевезення вантажів і пасажирів по рейкових шляхах. Йому належить перше місце в перевезенні пасажирів (пасажирообороті) і друге (після трубопровідного) — в перевезенні вантажів (вантажообороті).
Залізничний транспорт — велике багатогалузеве господарство. Його формують залізничні колії, залізничні станції, підприємства з обслуговування залізничних колій, локомотивів, вагонів тощо.
Довжина залізничних колій загального користування в Україні становить 22,7 тис. кілометрів, що дорівнює 37 км на 1000 км кв її території. Сучасна конфігурація залізничної мережі в основному сформувалася ще на початку XX ст. Першу в Україні залізничну лінію Львів — Перемишль було прокладено в 1861 р. У 1865 р. стала до ладу залізниця Одеса — Балта, яку згодом продовжили до Києва.
Будівництво нових залізниць і реконструкція діючих зосереджувалося на напрямах Донбас — Москва, Донбас – Криворіжжя, Київ — Львів — Чоп та деяких інших. Великі перевезення донецького вугілля на північ до Російської Федерації вимагали поліпшення транспорту. Ще в 1937 р. було завершено спорудження і реконструкцію лінії Донбас — Москва загальною протяжністю майже 1200 км. Збудовано нову лінію Херсон — Харків.
Найбільш розвинутий залізничний транспорт у Донбасі та Придніпров'ї, а також у західній частині держави. Висока густота залізничних колій сформувалася тут історично і зумовлена різними причинами: в Донбасі та Придніпров'ї — необхідністю транспортного обслуговування добре розвинутого виробництва, на заході — прикордонним її положенням і спорудженням у зв'язку з цим густої мережі залізничних колій стратегічного призначення. Так, густота залізничних колій в Донецькій області становить 62 км на 1000 км кв, Львівській — 60 км, Чернівецькій і Закарпатській областях — понад 50 км на 1000 км кв.
Найінтенсивніші залізничні перевезення здійснюються між Донбасом і Придніпров'ям. На захід транспортуються донецький кокс, на схід — криворізька залізна руда і нікопольський марганець.
Важливим в Україні є південний напрям, інтенсивні вантажо- і пасажиропотоки якого пов'язані з перевезенням імпортно-експортних вантажів як у чорноморські порти, так і в зворотному напрямі, а також пасажирів, які їдуть на відпочинок і лікування на курорти Криму, Причорномор'я та Приазов'я.
Інтенсивні залізничні перевезення здійснюються лініями Київ — Харків, Київ — Львів — Чоп, Київ — Одеса, Дебальцеве — Синельникове — Дніпропетровськ — Кривий Ріг, Маріуполь — Донецьк — Харків — Курськ — Москва та ін.
В Україні функціонують великі залізничні вузли — поселення, де сходяться чи перетинаються залізничні колії зі значним обсягом перевезень і транспортного обслуговування. Найбільшими залізничними вузлами є Харків, Лозова, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Ясинувата, Дебальцеве, Волноваха, Бахмач, Київ, Коростень, Жмеринка, Одеса, Ковель, Львів.
Поглибилися взаємозв'язки залізничного й інших видів транспорту. Залізничний і річковий транспорт взаємодіють у багатьох дніпровських портах — Києві, Черкасах, Дніпропетровську, Херсоні.
У 60-х роках XX ст. розпочалося переведення залізничного транспорту на більш прогресивні види тяги — електровозну і тепловозну. З 1957 р. випуск паровозів в Україні припинився. Довжина електрифікованих залізниць становить близько третини експлуатаційної довжини всіх залізниць. Найважливішими електрифікованими стали колії Київ — Львів — Стрий — Чоп, Ясинувата — П'ятихатки, Миронівка — Фастів. Близько двох третин залізничних магістралей працюють на тепловозній тязі.
В Україні функціонує шість регіональних залізниць: Донецька (управління в Донецьку), Південно-Західна (Київ), Придніпровська (Дніпропетровськ), Південна (Харків), Одеська (Одеса), Львівська (Львів). Вони створені для територіального управління ще в період входження України в СРСР і досі зберігають старі назви, як бачились вони з Москви, а не з Києва.
Перше місце у перевезенні вантажів залізничним транспортом займають будівельні матеріали. Потім ідуть кам'яне вугілля і кокс, залізна руда, чавун, сталь, прокат, нафта і нафтопродукти. Ці вантажі становлять близько 75% залізничних перевезень. Значний відсоток перевезень припадає на зерно та продукти його переробки, мінеральні добрива, ліс. Такий будівельний матеріал, як пісок, перевозять переважно з півночі на південь. Кам'яне вугілля везуть з Донбасу в Придніпров'я та в інші регіони країни. Метал транспортують з місць його виробництва (Донбас, Придніпров'я) на машинобудівні підприємства всієї країни.
Середня дальність перевезення 1 т вантажу на залізничному транспорті — близько 55 км.
Крім залізничного транспорту загального користування, в Україні функціонує потужний залізничний транспорт підприємств і організацій. Він відіграє хоча й допоміжну, але дуже важливу роль у сфері самого виробництва. Загальна довжина таких залізниць - 28 тис. кілометрів, тобто перевищує довжину залізничних ліній загального користування. Рівень оснащеності цих залізниць нижчий.

Перевезення вантажів і пасажирів здійснюється також водним транспортом — морським і річковим. На ці види транспорту припадає 9% загального вантажообороту України.
Морський транспорт. Україна — морська держава. її морський флот забезпечує 8% вантажообороту країни. У структурі загального вантажообороту сучасний морський транспорт посідає третє місце після трубопровідного і залізничного.
Уже в IV-VI ст. на Чорному морі здійснювалося судноплавство. За часів Київської Русі налагодилися досить стабільні морські сполучення з Візантією.
Після перемоги над Туреччиною у 80-х роках XVIII ст. і включення до складу Російської імперії Північного Причорномор'я і Приазов'я виникають порти — Херсон (1778 p.), Севастополь (1788 p.), Одеса (1794 р.). У Миколаєві та Севастополі створено суднобудівні заводи.
Чорне та Азовське моря майже не замерзають і сполучаються з Середземним морем через протоку Босфор, Мармурове море і протоку Дарданелли. Загальна довжина морської берегової лінії України становить близько 2000 км. У зручних бухтах і пониззях судноплавних річок виникли великі порти. В Україні створено три територіальні органи управління морським транспортом — пароплавства: Азовське, Чорноморське і Українсько Дунайське. В їх системі знаходиться 18 морських портів, найбільшими з яких є Одеса, Іллічівськ, Южний, Херсон, Миколаїв, Ізмаїл, Маріуполь, Керч, Білгород-Дністровський. На Одеську область припадає майже 80% переробки всіх вантажів морського транспорту України.
Морський порт — приморський населений пункт з комплексом споруд, призначених для вантаження і розвантаження морських суден, постачання їх паливом, для ремонту та інших послуг. Морські порти взаємодіють з сухопутним і річковим видами транспорту. Через порти Чорного й Азовського морів здійснюються зовнішньоекономічні зв'язки. Основними вантажами морського транспорту в перевезенні між портами України є мінеральні будівельні матеріали, вугілля, метали, машини, цукор, хімічні продукти тощо. У закордонних перевезеннях переважають руди, метал, устаткування і обладнання тощо.
З 1978 р. функціонує одна з найбільших у світі поромна переправа між Іллічівськом і болгарським портом Варна протяжністю 435 км. Для поліпшення зв'язків України з Північним Кавказом споруджено залізнично-поромну переправу через Керченську протоку. Введено в дію також переправу між Одесою і Грузією (м. Поті).
Незважаючи на давню історію морського транспорту в світі, в Україні сучасні його види почали створюватися лише в повоєнний період. Докорінно змінилася структура вантажообороту. У середині 90-х років в Україні налічувалося 649 торговельних суден, вантажопідйомність яких була майже такою, як вантажопідйомність усього торговельного флоту Франції. З того часу сумарна вантажопідйомність українського торговельного флоту знизилась майже у 10 разів.

Річковий транспорт в Україні має давню історію. По Дніпру ще за княжих часів проходив відомий шлях "з варягів у греки", що з'єднував Скандинавію і Візантію. Цей шлях мав велике значення для розвитку Київської Русі, зміцнення її торговельних, культурних і релігійних зв'язків. З часом (через напади кочовиків, занепад Візантії тощо) цей шлях втратив своє значення.
XVIII — перша половина XIX ст. були періодом інтенсивного будівництва річкових каналів, які з'єднали Дніпро з Німаном, Віслою і Західною Двіною (тобто річки, що впадають у Чорне море, були сполучені з річками Балтійського басейну).
Річковий транспорт в Україні є важливим видом водного транспорту. Він здійснює значний обсяг перевезень. Після спорудження Дніпрогесу він став судноплавним від м.Орші (Білорусь) до впадання в Чорне море. Спорудження на Дніпрі каскаду водосховищ забезпечило судноплавство по всій його довжині. Оскільки гребля утворює різні рівні води у водосховищі і річці, то для проходження суден будують шлюзи, що урівнюють рівні води. Найбільшими судноплавними притоками Дніпра є Прип'ять і Десна. Для річкового плавання використовують також Дунай, Південний Буг, Сіверський Донець та деякі інші річки. Після спорудження Дністровського гідровузла поліпшилось суднопдавання Дністром. Пасажирські перевезення річками здійснюються суднами на підводних крилах. Великими пасажирськими річковими портами є Київ, Черкаси, Дніпропетровськ, Запоріжжя.
Річковий транспорт вважають найдешевшим. Ним вигідно перевозити великогабаритні вантажі (цемент, ліс, будівельні матеріали). Такі матеріали становлять 52% усіх перевезених вантажів. Серед них найбільш масовими є будівельний пісок і кам'яні матеріали, які транспортуються Дніпром у південному напрямі. Далі за обсягом перевезень йдуть руди, кам'яне вугілля і кокс, метали і металобрухт, зерно. Найбільшими річковими портами України є Київ, Миколаїв, Херсон, Дніпропетровськ і Запоріжжя. Середня дальність вантажних перевезень річковим транспортом досить значна (760 км), а пасажирів — невелика (15 км).

Автомобільний транспорт має велике значення для перевезень на короткі відстані безпосередньо до дверей споживача. Проте вартість перевезень його більша порівняно з залізничним.
Україна з її переважно рівнинним рельєфом має сприятливі умови для розвитку автомобільного транспорту. В країні створено розгалужену мережу автомобільних шляхів, загальна довжина яких становить понад 175 тис. кілометрів, густота автомобільних шляхів загального користування з твердим покриттям дорівнює 269 км на 1000 км кв території. Це в сім разів більше, ніж такий же показник залізничного транспорту.
Автомобільний шлях — належним чином обладнана для руху автомобілів дорога, яка за господарською важливістю, провізною спроможністю і технічним забезпеченням належить до категорії загальнодержавного, обласного і місцевого значення.
У країні діють важливі автомобільні шляхи, якими здійснюються міжнародні та міжрегіональні перевезення: Київ — Львів — Ужгород, Харків — Севастополь, Київ — Донецьк, Київ — Дніпропетровськ — Донецьк, Київ — Одеса, Харків — Сімферополь. Великими автошляховими вузлами є Київ, Полтава, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса, Сімферополь, Кіровоград.
Проводиться підготовка до спорудження через Україну добре облаштованих автошляхів міжнародного значення (транспортних коридорів), що з'єднуватимуть західну і східну, а також південну і північну частини Європи. Перший крок уже зроблено. На українсько-польському кордоні на початку 1998 р. введено в дію найбільший в Європі автомобільний перехід на заході Львівщини (Краковець), від якого на схід України будується сучасний автошлях.
Зростає роль автомобільного транспорту в перевезенні сільськогосподарських вантажів. За обсягом вантажообороту (понад 18 млрд т) автомобільний транспорт знаходиться на рівні морського. Середня відстань перевезення цим транспортом невелика: вантажів — 18 км, пасажирів (автобусами) — 10 км.
В Україні різко збільшується кількість легкових автомобілів, що є в приватній власності (майже 5 млн). Чільні місця займають тут Донецька, Дніпропетровська, Харківська області і м. Київ.

Повітряний транспорт — один з наймолодших видів сполучення. Його перевага — швидкість. Спеціалізація — пасажирські перевезення на великі відстані, пошта. Повітряним транспортом України здійснюються регулярні внутрішньообласні, міжобласні та міжнародні рейси. Найбільшими центрами повітряного транспорту є Київ, Сімферополь, Одеса, Донецьк, Харків, Львів. Україна зв'язана повітряними лініями з багатьма зарубіжними країнами.  Відбулася переорієнтація пасажирських потоків з внутрішніх на міжнародні авіарейси. Тепер на них припадає близько 60% усіх перевезень пасажирів.

Трубопровідний транспорт є ефективним видом транспорту, який забезпечує безперервне передавання рідких, газоподібних і твердих речовин спеціальними трубами під тиском. В Україні трубопровідним транспортом передаються рідке паливо, газ, хімічні продукти. Цей вид транспорту поділяється на магістральний (передача від місць видобутку до місць споживання чи переробки) і промисловий (переміщення в межах промислового підприємства, населеного пункту). Трубопровідний транспорт посідає перше місце за вантажооборотом в Україні.
Трубопровідний транспорт — новий вид транспорту. В Україні він виник у 20-ті роки XX ст. в Передкарпатті, де вперше на сучасній території держави був прокладений магістральний газопровід Дашава — Стрий — Дрогобич (1924 р.). У грудні 1929 р. було завершено спорудження газопроводу Дашава — Львів. У повоєнні роки будівництво газопроводів розширювалося. У 1948 р. було здано в експлуатацію ' газопровід Дашава — Київ, який пізніше (1951 р.) продовжено до Москви. Протягом 1956-1964 pp. були збудовані газопроводи з Передкарпаття до Мінська, Риги, міст Польщі, а також Шебелинка — Харків, Шебелинка — Полтава — Київ, Шебелинка — Дніпропетровськ — Кривиц Ріг — Ізмаїл. У 1967 р. введено в дію магістральний газопровід "Братерство" від м. Долини (Івано-Франківська обл.) до Чехословаччини. Пізніше було побудовано газопроводи "Союз" і Уренгой (Західний Сибір) — Помари — Ужгород.
Видобуток нафти в Україні не забезпечує внутрішніх потреб у рідкому паливі і продуктах його переробки. Потужним трубопроводом, що простягається з Поволжя, є нафтопровід Самара — Лисичанськ — Кременчук — Херсон з відгалуженням на Одесу. У 1963 р. збудовано трансєвропейський нафтопровід «Дружба», що починається в Росії і перетинає усю територію нашої країни від східного до західного кордону України. Проведено також нафтопроводи Качанівка — Охтирка, Гнідинці — Прилуки — Кременчук на Лівобережжі і Долина — Дрогобич, Битків — Надвірна та інші у Передкарпатті. Протяжність трубопроводів становить близько 45 тис. кілометрів, що майже вдвічі більше, ніж довжина залізничних колій загального користування.
За останні роки в Україні створено мережу продуктопроводів: аміакопровід Поволжя — Горлівка — Одеса, етилопровід Угорщина — Калуш (Івано-Франківська обл.) та деякі інші.
Трубопровідний транспорт працює найбільш стабільно. В останні роки збільшився обсяг перекачування нафти і газу, які доставляються з Російської Федерації в країни Центральної Європи. В обсязі транспортування рідкого і газового палива провідне місце займає його транзит через територію України.
У перспективі велике значення для України має налагодження транспортування нафти трубопроводом з Казахстану і Азербайджану через території країн Закавказзя до Чорного моря, а звідти (танкерами чи побудованим по дну моря нафтопроводом) до Одеського терміналу. З Одеси уже прокладено більшу частину нафтопроводу до м. Броди (Львівська обл.). З Бродів є можливість продовжити нафтопровід до Балтійського моря через територію Польщі. Це послабить залежність України від поставок російської нафти.

 

Базове джерело: Заставний Ф. Д. Економічна і соціальна географія України. Підручник для 9 класу. 1999 р., 232 стор.

Останні матеріали розділу "Суспільна географія"

Чернівецька суспільно-географічна школа

Географічні дослідження у Чернівецькому університеті започатковано у 1876/77 навчальному році, тобто...

Одеська суспільно-географічна школа

В місті Одеса становлення і розвиток географічних і геологічних наук та підготовка фахівців за цими ...

Геополітичний напрямок у географії

Вперше термін "геополітика" був введений Рудольфом Челленом у 1899 році. За визначенням Че...

Зародження німецької суспільно-географічної школи

Від початку формування національних географічних шкіл і до Першої світової війни німецька географічн...

Районологія у французькій географічній школі

Проблема вибору концепцій районування постала ще наприкінці ХІХ століття перед Відалем де ля Блашем ...

Французька суспільно-географічна школа. Географія людини

Всебічний розвиток суспільної географії у Франції почався у ХIХ столітті, як у Німеччині, але з запі...

Французька геополітична школа

Засновником французької геополітичної школи вважається Поль Відаль де ля Блаш (famousgeographers/31-...

Географічна наука