Географічне положення і загальні відомості
Рахівський район утворений 1953 року. Розташований на сході Закарпатської області (східна частина Українських, або Лісистих Карпат). На заході Рахівщина межує з Тячівським районом цієї ж області. На півночі ― з Надвірнянським та Верховинським районами Івано–Франківської області, на півдні межею району проходить державний кордон України з Румунією.
Площа району ― 1,9 тис. кв. км. Населення ― 90, 9 тис. осіб. (2008).
На території району знаходяться найвищі в України гірські вершини: Говерла (2061 м), Петрос (2020 м), Піп Іван (2022 м), Ребра (2007 м), Близниця (1880 м) та інші. В околицях сіл Ділового та Костилівки є карстові печери. Переважають букові та смерекові ліси.
Корисні копалини
Надра Рахівщини багаті на будівельне каміння, мармур (розробки в селі Діловому), вапняк, залізну руду, каолін та інші корисні копалини.
Родовища мармуру знаходяться у басейні річки Тиси між Раховим і Діловим. Мармур Рахівського району (як і Закарпатської області загалом) відзначається високою якістю і красивими узорами. Родовища ще недостатньо вивчені, але мають загальнодержавне значення.
У районі наявні також невеликі за наявністю поклади залізних руд, які не мають промислового значення, оскільки вміст заліза у них становить від двадцяти двох до п’ятидесяти семи відсотків. Найвідоміші з них родовища Бичків, Кобилецька Поляна, Косівська Поляна, Ділове, Костилівка, Рахів.
Деяку наявність нафти виявлено в Ясинській улоговині. Ще в 1870–1874 рр. проводилося буріння в районі села Луг, але позитивних результатів воно не дало. Лише в одній із свердловин на глибині понад 700 м було виявлено нафту, але дуже в незназчній кількості.
У 1878 році в Ясинській улоговині проводилася повторна геологічна розвідка, яка не дала бажаних результатів. А в 1932 р. пробурена свердловина на глибині 1300 м промислових запасів не виявила.
Мінеральні води
Основними лікувально-оздоровчими властивостями природних ресурсів району є значні запаси мінеральних вод (місцева назва ― буркут), що вживаються як для пиття, так і для лікувальних ванн. Основні бальнеологічні ресурси складають вуглекислі мінеральні води різних типів 9-ти основних родовищ мінеральних вод - Рахівське, Кобилецько-Полянське, Гірсько-Тисянське, Попитник, Говерлянське, Білинське, Богданське, Косівське, Кваснівецьке. Загалом визначено 149 водопроявів (38 свердловин та 104 джерела). Вода з цих джерел аналогічна кавказьким мінводам типу "Нарзан", "Єсентуки" тощо. Переважають вуглекислі мінеральні води двох груп.
Перша ― гідрокарбонатно-хлоридні натрієві, у газовому складі яких переважає значна кількість вуглекислоти з домішками сірководню. Характерним також є аномально високий вміст миш´яку, брому, амонію. Практично всі миш'яковисті води є і залізистими.
Друга група Рахівських мінвод ― вуглекислі маломінералізовані гідрокарбонатні натрієво-кальцієві, магнієві мінеральні води (нарзани), більша частина з яких – залізисті.
На даний час із наявних дев’яти родовищ мінеральних вод освоєно лише три: Рахівське (розлив природної столової мінеральної води "Рахівська"), Гірсько-Тисянське (санаторій "Гірська Тиса"), Кобилецько-Полянське (турбаза "Трембіта", б/в "Квасний").
Найбільш дослідженим є Квасівське родовище. Але його запаси мінеральної води використовуваються лише на десять відсотків.
В решті населених пунктів родовища мінеральної води ще слабо вивчені. Майже всю воду поверхневих мінеральних джерел сьогодні використовують як питну і мінеральну.
Використані джерела:
1. Діброва О.Т. Закарпатська область. Географічний нарис. 2-ге видання.― К.: Радянська школа, 1967.
2. Географія українських і суміжних земель. Т.1. ― К.: Обереги, 2005
3. Історія міст і сіл УРСР. Закарпатська область. Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР.― К.: 1969.