В той час, коли загальноукраїнські електоральні відмінності стали предметом дослідження соціології, політології та електоральної географії, локальні внутрішні електоральні відмінності окремо взятих населених пунктів є слабкодослідженими. Дана стаття присвячена внутрішнім електоральним відмінностям міста Вінниці, населення якого сягає рівня у 370 тис.жит., і яке має певні відмінності особливостей заселення різних його частин.

Для дослідження внутрішніх електоральних відмінностей були проаналізовані симпатії виборців на кожній виборчій дільниці міста, які функціонували під час виборів до Верховної Ради України 2006 та 2007 років, а також виборів Президента України 2004 та 2010 років. Інформація про кількість голосів, відданих за того чи іншого кандидата (партію чи блок) була узята із офіційного сайту Центральної виборчої комісії України [1]. Було проаналізовано територіальні відмінності електоральної підтримки, наданої всім ключовим кандидату та політичним силам (з підтримкою більше 3% голосів виборців), складені відповідні картосхеми, обраховні співвідношення голосів, відданих за кандидатів у Президенти на виборах 26 грудня 2004 та 7 лютого 2010 року. Було класифіковано виборчі дільниці міста на основі рангу кількості голосів за того чи іншого кандидата в її межах. Після цього було проведено районування території міста з виділенням районів, які вирізняються чіткими електоральними вподобаннями, відмінними від інших районів міста, та зроблено висновки про ймовірні причини таких просторових відмін.

Зупинимось на найголовніших моментах, які було виявлено у ході аналізу. Варто відзначити, що електоральна регіоналізація найбільш чітко проявляється стосовно основних кандидатів чи політичних сил, які загалом мають найбільшу підтримку в регіоні, а також тих, які мають чітке ідеологічне чи геополітичне декларування власної курсу. Наприклад, під час останніх виборів Президента такими кандидатами виявились Ю.Тимошенко, С.Тигіпко, В.Янукович, А.Яценюк, П.Симоненко, О.Тягнибок. Просторові відмінності симпатій за інших кандидатів, які або не є дуже популярними, або (і) не мають чіткої ідеології, також існують, але вони не такі чіткі та визначені. Типові приклади – В.Литвин, А.Гриценко, певною мірою В.Ющенко на виборах 2010 року.

Підтримка політичних сил та кандидатів залежить від таких факторів, як: національна структура населення; віковий склад населення; шлях заселення території; переважаючий тип житла; переважаючий рід зайнятості. Виділимо такі основні типи районів міста Вінниці за електоральними симпатіями:
1. Території з корінним міським населенням, змішаною етнічною структурою населення, змішаним типом забудови, високою часткою людей похилого віку. Це центральна частина міста. Для неї властивий підвищений ступінь підтримки кандидатів правого та правоцентристського спрямування, які позиціонують відданість національним інтересам – В.Ющенко, О.Тягнибок, а також політики, які акцентували пріорітети на сфері економічному розвитку – С.Тигіпко. Ю.Тимошенко та її політична сила отримувала тут порівняно невисоку підтримку.
2. Території з багатоповерховою забудовою 70-их – 80-их років XX ст., які заселялись переважно приїжджими зі сходу України та Російської Федерації службовцями, військовими відставниками, робітниками тощо. Тут порівняно невисока частка етнічних українців, проте висока частка росіян; підвищена частка людей похилого віку. Це стара частина мікрорайону Вишенька, 1-е та 2-е Військові містечка та північно-східна частина Замостя. Тут найбільшу відносну підтримку отримують представники проросійських та лівих сил – В.Янукович та Партія Регіонів, П.Симоненко та КПУ. Представники “оранжевих” сил – Ю.Тимошенко, В.Ющенко – користуються тут чи не найнижчою підтримкою у місті.
3. Нові райони багатоповерхової забудови із домінуванням українського населення, яке мігрувало до Вінниці у 80-их – 90-их роках із сільської місцевості. Тут найкращі умови соціального забезпечення, висока якість житла, вік жителів порівняно низький. Спектр цих районів достатньо широкий: нова частина Вишеньки, Слов’янка, Поділля, квартали по вул.Пирогова, мікрорайон по вул.Київській, ГПЗ, Тяжилів. Це ареали підвищеної підтримки Ю.Тимошенко у 2010 році та В.Ющенка у 2004 році, та відповідних політичних сил.
4. Райони малоповерхової садибної забудови – місце проживання як бідних, так і заможних городян у приватних будинках – Пирогово, П’ятничани, Старе Місто, Сабарів, Шевченківські хутори, Малі Хутори. Тут отримують високу підтримку “оранжеві” націонал-демократичні сили та їх кандидати, низьку – проросійські, ліві сили а також нові кандидати з нечітко сформованими ідеологічними засадами.
5. Райони змішаної забудови, з середньостатистичною по місту етнічною та віковою структурою населення. Це південно-східне Замостя, де середій рівень підтримки усіх політичних сил є близьким до середнього по місту, але ситуація дуже сильно варіюється від дільниці до дільниці.      
6. Специфічні ареали, які у Вінниці охоплюють лікарні, та заклади відбування покарань. Тут основну підтримку мають основні рейтингові кандидати та політичні сили, а нові, молоді політики переважно не знаходять тут свого електорату.
Всього, таким чином, виділено 6 типів районів міста за електоральними симпатіями, які об’єднують 18 компактних ареалів, які співпадають з мікрорайонами міста або із його специфічними зонами сфери обслуговування. Підтверджено факт існування різних за політичними вподобаннями частин суспільства у міському середовищі та першочерговий вплив історико-географічних факторів і соціально-економічних умов проживання на формування електоральних симпатій мешканців.