У даній серії статей хочу навести на ваш розгляд аналіз галузевої та територіальної структури господарства Луганської області, який був зроблений мною навесні цього року. Основною метою аналізу є показати основні тенденції, зміни і територіальні відмінності у галузях господарства Луганщини. Даний аналіз проведений за період останніх 7 років і торкається як докризових показників, так і післякризових. Розпочну із невеликого вступу.

Територія області становить 26,7 тис. кв. км. (4,4% території України). Протяжність з заходу на схід – 190 км, з півночі на південь – 250 км. Область поділяється на 18 районів, 14 міст обласного значення, 206 сільських рад.

У 37 містах, 109 селищах міського типу і 782 сільських населених пунктах станом   на 1 березня 2011 р. кількість наявного населення становила 2287,836 тис. осіб або 5,0% від загальної кількості населення в Україні. 86,5% населення області складає міське населення, 13,5% – сільське. На кожний квадратний кілометр території припадає 89 осіб (в Україні – 77).  По чисельності населення область займає шосте місце після Донецької, Дніпропетровської, Харківської, Львівської та Одеської. Обласним центром є місто Луганськ – одне з найбільших міст України з населенням близько 466,3 (01.03.2011) тисяч осіб.

Частка луганського ВРП у загальноукраїнському вимірі складає 4,2 % (2009 р.), а показник ВРП/душу населення (16562 грн (2009) нижчий за середньо український показник (19832 грн.)

Область має значний промисловий та трудовий потенціал, відноситься у індустріальних регіонів України з різким переважанням старих галузей господарства. Область у промисловому розвитку диференційована на дві частини: урбанізований та економічно розвинутіший захід, південний захід та центр області та переважно аграрний відсталий північ, схід та північний схід регіону.

Загальна характеристика, галузева структура та динаміка розвитку господарства регіону

У наступних двох діаграмах показана структура господарства Луганської області за показником структури ВДВ за видами економічної діяльності по двом роках: 2003 та 2009.

Проаналізувавши галузеву структуру та динаміку розвитку господарства Луганщини у період 2003-2009 рр. можна зробити такі висновки:

1. У структурі господарства Луганщини переважає промисловість (у 2003 р. – 42,8% у структурі ВДВ, у 2009 – 48,8 %), причому за досліджений період її частка (як добувної, так і обробної) зросла (в сумі на 6,2%). Зростання частки промисловості пов’язане із надходженням інвестицій у цю галузь, природними багатствами регіону (кам’яне вугілля, кокс, вогнетриви, флюси, глини і т.д), діяльністю українських (та частково іноземних) промислових холдингів, власністю яких є промислові об’єкти Луганщини, тощо.

2. Частка сфери послуг з 2003 по 2009 рр. практично не змінилася і складає бл. 40 % у структурі ВДВ області.

3. Помітно знизилась частка сільського господарства (на 2,6 % і це при тому, що його загальна частка становить 5,7 %). Луганщина є промисловим регіоном і використовує переважно довізну с.г. сировину. Подібне скорочення частки сільського господарства пов’язане на мою думку передусім із значним зростанням частки промисловості, проблемами села (в т.ч. і демографічними), виїздом населення сіл у міста.

4. В період 2003-2009 майже вдвічі знизилась частка будівництва, доля якого у ВДВ області складає всього 2%. Це може бути пов’язано із здороженням будівельних матеріалів та наслідками економічної кризи в Україні, яка призупинила будівництво як промислових об’єктів, так і житла по всій Україні, а не лише на Луганщині.

В цілому можна зробити висновок, що Луганщина є промисловим регіоном України із значною часткою сфери послуг та незначною долею сільського господарства. Це частина індустріального ядра Донбасу.